Одного разу, до мудрого старця завітав чоловік та попрохав допомоги у вирішенні ситуації приватного характеру.
- Я покохав іншу жінку, бо вона молода та вродлива. Як мені залишити дружину, щоб не нагрішити?
- А твоя дружина була вродлива в молодості? – запитав старий.
- Так! Вона була дуже гарною, найкращою у світі.
- Невже ця молодиця краща ніж твоя жінка в молодості? – продовжив старець.
- Звичайно ні! Але вона зараз стала іншою, не такою як раніше.
- А ти хотів би повернути їй бувалу вроду?
- Так, звичайно!
- Є одне рішення, однак воно дорогого коштує. У Вас є діти? – запитав старий.
- Є, двоє хлопчики.
- Твоя жінка втратила свою красу, бо віддала частину себе дітям. Щоб повернути її, потрібно вбити дітей.
- Що? Ні! Вони моє все! Я вклав в них всього себе. Як я можу їх вбити? – обурено вигукнув чоловік.
- Чого ж ти хочеш? Ти також став вже не таким як колись.
- Я зрозумів. Ми віддали частину себе нашим найріднішим й молодість вже не повернути. Але характер дружини став нестерпний. Останнім часом вона дуже багато свариться й дуже роздратована.
- Жінка – це дзеркальне відображення чоловіка. Вона віддзеркалює твоє відношення до неї. Ти багато приділяєш їй уваги, допомагаєш та підтримуєш? – промовив старець.
- Так, ви праві! Я все зрозумів!
Чоловік зрозумів, що любов до дружини це в першу чергу любов до себе.