Відколи я вийшла заміж, я живу окремо. А з батьками зараз живе мій рідний брат.
Мені 40 років, брату 37.
Наші батьки вже на пенсії, і нещодавно їм стала потрібна наша фінансова допомога, бо спочатку мама потрапила в лікарню, а потім і тато.
І тут брат показав своє справжнє лице, я навіть не думала, що він такий.
Одним словом, Віктор був одружений, разом з своєю дружиною вони жили у її батьків.
Але у них щось там не склалося, і вони розлучилися.
Після розлучення брат повернувся до наших батьків.
У мами з татом доволі великий будинок, і вони без проблем прийняли Віктора у себе.
Брат відразу відділився, платив лише свою частину комуналки, хоча добре заробляв і міг допомогти батькам хоча б в цьому плані.
Проте я в їхні справи не втручалася. Ми з чоловіком живемо окремо, в квартирі, за яку досі сплачуємо кредит.
У нас двоє дітей, то ж у мене завжди справ багато.
У брата дуже хороша зарплата, він добре заробляє. Він може сам собі квартиру купити, але не напружується.
Він жадібний дуже, племінникам просто так навіть шоколадку не купить.
На дні народження з порожніми руками приходить, вдає, що забув про свято. Але ми вже до цього звикли.
Віктор машину недавно купив, але возить на дачу і в поліклініку батьків тільки мій чоловік.
А коли зайшла розмова за мамине лікування, він став на диби.
Я попросила, щоб цього разу він оплатив матері візит до лікаря і призначене лікування, тому що у мене не було можливості.
Діти в перший клас збиралися, кредит не погашений, а у нього грошей багато.
Проте Віктор відповів, що може позичити мені. Мовляв, половину я оплачую, половину – він. Батьки спільні – витрати теж спільні.
Мені довелося зробити так, як запропонував брат.
Батькам я вирішила нічого не говорити, щоб не засмучувати їх.
А от брат мене дуже неприємно здивував, адже він сам міг спокійно все оплатити, але не став робити цього.
Гроші ми з чоловіком йому повернемо, але от чи зможу я повернути своє колишнє гарне ставлення до брата?
Фото ілюстративне.
