Нашій дачі вже більше двадцяти років і проблем з сусідами не було ніколи. Всі якось нормально обходилися без парканів, а спірні ситуації вирішували діалогом. Поки не з’явилися наші нові сусіди.
Дача у нас капітальна, багато сил свого часу вклали в неї, але воно того варте. Ми приїжджаємо з чоловіком туди, як тільки сходить сніг, а їдемо десь в листопаді. Діти приїжджають періодично, але в основному займаємося самі.
А що на пенсії ще робити, крім як займатися справами, до яких купу років руки не доходили. Я ось займаюся квітами, а чоловік збирає ягоди, виноград робить домашнє вино і настоянки.
Як я говорила, парканів не було, обходилися без них. Межі ділянок визначені умовно, але завжди можна зрозуміти, що ти вже на сусідній ділянці.
Цієї весни продали дачу зліва від нас. Купувала літня жінка, я там з вікна бачила. Подумала ще, що добре, що не молодь з пиятиками-гулянками. Тяжко з такими гучними сусідами було б.
Потім на ділянку ніхто не їздив до кінця липня. Поки на вихідних одного разу не приїхала машина, яка привезла молоду жінку з дівчинкою років шести. Привіз, як я зрозуміла чоловік. На ранок він поїхав, а жінка з дитиною залишилася.
Знайомитися з нами сусідка не поспішала, а ми самі не нав’язувалися, люди-то всі різні. Перший тиждень було спокійно. на вихідні до відпочиваючих приєднався чоловік, він і прийшов знайомитися.
Розповів, що купили дачу, дружина з донькою буде тут до кінця літа, а він приїздами. Попросив позичити лопату і косу, щоб привести ділянку в порядок, а то своїм поки не обзавівся. Нам не шкода, ми самі у сусідів іноді позичаємо щось з садового приладдя, як і вони у нас.
До вечора інструменти повернув, питань не було. Він у неділю поїхав, а у нас почалася веселе життя.
Вранці чоловік з обуренням зауважив, що біля клумби з полуницею явно хтось був. Судячи по відбитках взуття, дитина. На кого відразу подумали? Та на сусідку, звичайно. Але не спійманий – не злодій. Неприємно, звичайно ж, але не смертельно.
На вихідних у родички було день народження, вона покликала в ресторан, тому на дачі нас не було з п’ятниці по неділю. Полуниці на кущах немає, хоча повинна була якраз дійти до того часу, коса стоїть не там, де була, а у мене на клумбі поламані квіти.
Засмутилися, але знову ж таки – за руку ми нікого не схопили, а здогадки на порожньому місці розводити – невдячна справа. Ми в той день так втомилися, що відразу пішли відпочивати в будинок, по ділянці взагалі нічого не робили, навіть не поливали. І втомилися, і прикро за втрату плодів праці.
Мабуть сусідка не знала, що ми повернулися, тому абсолютно не ховаючись, майже по-хазяйськи проходжувалася по ділянці. Дівчинка копирсалася біля клумби, зірвала квітку і пішла до кущів малини. Ми в вікно на це подивилися і вирішили вийти.
Я голосно привіталася, звернула на себе увагу. Запитала, що сусідка забула у нас на ділянці. Та спочатку розгубилася, а потім відповіла, що вони з дочкою просто прогулюються. Дитина як мене побачила, так відразу квітку викинула.
– А чого викидаєш? Ти ж її вже зірвала, погубила рослину, яка могла цвісти і радувати ще довгий час. Піднімай тепер.
Я не кричала, а сенс. Але дівчинка заплакала і сховалася за мамою. Сусідка пішла в наступ – як я посміла дитину до сліз довести, совісті у мене немає.
– Ти, перш ніж про совість міркувати, губи від чужої малинки обтерла б, – запропонував чоловік.
Сусідка спалахнула, схопила дитину за руку і почухала через нашу ділянку до себе. Квітку, яку дівчинка зірвала, вони по дорозі затоптали.
Тиждень ми потім не бачили ні мами, ні дочки, в будиночку відсиджувалися і намагалися з нами не перетинатися. До вихідних знову приїхав глава сімейства, йому, мабуть, поскаржилися. Вже не знаю, що там навигадували, але він прийшов нас соромити.
Каже, що це непорядно мало не з кулаками кидатися на дитину, яка з’їла пару ягідок. У них посадок на ділянці немає, так могли ми і самі запропонувати ягід, бачимо ж, що дитині хочеться. Та й за квіти кричати матом теж не можна. Подумаєш, квітка! А ось дитині тепер психологічна травма на все життя.
– Думав ви нормальні люди, а ви загнобили беззахисну жінку і дитину за квітку і пару ягідок!
Ми з чоловіком тільки переглянулися і зрозуміли, що не хочемо розмовляти, доводити, показувати. Нам простіше поставити паркан, відгородившись від цієї неприємної сімейки раз і назавжди. Дорого, звичайно, але спокій дорожче. Справа не в ягодах або квітах. Справа в бажанні тримати таких нахабних людей подалі від себе.
