Жила звичайнісінька сім’я. Чоловік Василь, дружина Марія. Все у них було як у всіх – робота, будинок.
День у день приходив Василь у свій дім після роботи, лягав на диван з газетою в руках, а дружина вечерю готувала. Приготує і бурчить, накриваючи на стіл. Мовляв, і по дому Василь нічого не робить і зарплату маленьку отримує.
Не подобалося чоловікові це бурчання, але він, мовчки, терпів. Хоча так і хотілося сказати у відповідь, щоб на себе подивилася. Адже коли зустрічалися тільки, зовсім інша була – добра, лагідна, доглядала за собою. Ніколи її Василь розпатланою не бачив. А зараз…
Одного разу дружина розійшлася як ніколи:
– Хоч сміття винеси! А то толку від тебе…
Василь взяв відро і, вийшовши на вулицю, почав благати:
– Господи, ну що ж за життя у мене?! Невже так і доживати свій вік з такою буркотливою і непривабливою жінкою?
І раптом почув Василь голос:
– Я можу допомогти твоїй біді. Тільки якщо я відразу перетворю твою жінку в прекрасну Богиню, у сусідів з’являться питання. А це нам ні до чого. Давай я поступово буду покращувати зовнішність і характер твоєї дружини. Але і ти повинен будеш постаратися. Адже для того, щоб жити з Богинею і самому потрібно відповідати.
Василь на все згоден заради життя з Богинею. Каже тільки:
– Скажи, а коли ти міняти її почнеш?
– Так прямо зараз і почну, – відповідає Бог. – Тільки злегка, як і домовлялися.
Повернувся у квартиру Василь, сів у крісло, газету взяв, та тільки не може на читанні зосередитися. Телевізор включив, але й кіно не може дивитися. Так і хочеться подивитися, чи змінилася Марія.
Пішов він на кухню, сперся об одвірок і став її розглядати. Марія, відчувши його погляд, мимоволі поправила волосся рукою і запитала:
– Що ти так на мене дивишся?
Василь не знав що відповісти та зніяковівши вимовив:
– Ось думаю, може допомогти тобі посуд помити?
– Мені? Посуд?… – стала тихо перепитувати дружина, знімаючи брудний фартух. – Так я його вимила вже.
Василь зауважив, як рум’янець з’явився на обличчі дружини, і почав витирати посуд, подумавши: «Уже змінюється його дружина».
Тепер Василь з роботи бігом повертався додому. Йому дуже хотілося побачити, як його дружина за день змінилася.
Але раптом одного разу він подумав, а що якщо вона вже в Богиню перетворилася, а я ніяк не відповідаю. Про всяк випадок, Василь вирішив прикупити квіточок, що б в бруд обличчям не вдарити.
Увійшовши до будинку, Василь мало не зомлів. Перед ним, у вихідному платті, стояла Марія, на голові акуратна зачіска і сама ніби помолодшала.
Василь ніяково простягнув дружині квіти. Дружина охнула і, опустивши вії, прийняла букет.
Які гарні у Богинь вії, промайнуло в голові Василя. І тут він помітив сервірований стіл, запалені свічки та два келихи наповнені пурпуровим вином. У квартирі стояв аромат святкової вечері.
Подружжя сіли за стіл і тут Марія схопилася, зі словами:
– Пробач, я забула включити тобі телевізор. І ось я купила свіжі газети для тебе.
– Не потрібно телевізор, – зупинив її Василь, – і газети мені зараз не хочеться читати, там пишуть одне і теж. Я хотів тебе запитати. Завтра субота, які в тебе плани?
– А у тебе? – тихо промовила Марія.
– Нам тут на роботі давали квитки в театр, я взяв для нас, може, сходимо ввечері. Але перед тим, може по магазинах пройдемося, купимо тобі сукню, – мало не проговорився Василь, «плаття гідне Богині», але прикусив язика і тільки промовив, – плаття для походу в театр.
Василь говорив це і не міг відірвати очей від дружини. Вона ставала все прекраснішою і прекраснішою. Обличчя сяяло щастям, а очі блищали.
– О Боже, які все-таки Богині прекрасні! – промайнуло в голові Василя. І раптом він злякався. – Що якщо вона і далі буде так ставати кращою!? Чи зможу я відповідати? – І тут він подумав про дитину.
– Як було б добре, якби моя дитина народилася від Богині. Запинаючись і червоніючи, він повторив ці слова вголос.
Сльоза скотилася по щоці Марії…
– Ах, яка ніч! Який ранок! Цей день! Господи, як прекрасне життя з богинею! – думав Василь, одягаючи на прогулянку другого внука!
