Ніколи не любила їздити на верхніх полицях у поїзді, але коли лишається останній квиток, а в іншому місті чекають термінові справи — обирати не доводиться.
Коли я зайшла у свій вагон, люди вже сиділи на своїх місцях. Тоді я і побачила двох своїх сусідок по купе: дівчатка, швидше за все, були найкращими подружками. На перший погляд, вони видалися мені дуже приємними і милими. У них обох були нижні місця.
Спершу я хотіла дочекатися провідниці, щоб вона перевірила документи і квиток — акуратно присіла біля однієї своєї попутниці, але та як зиркнула на мене, аж мороз по шкірі пробігся. Я зрозуміла, що дівчата не такі вже й милі, як я думала, тож мені довелось швидко займати своє місце зверху.
На поїзд я збиралась за лічені хвилини, бо подорож була досить спонтанною, тому я була страшенно голодною.
– Поділіться, будь ласка, столиком. Хочу повечеряти.
– Ви не бачите, що ми вже лягли спати? – хамовито відповіла жінка
– Щоб вечеряти за столиком, треба нормальний квиток купувати, — додала її подруга.
Робити нічого — доведеться їсти зверху. Дістала улюблений кексик із шоколадним кремом, нарізала шинку та витягла свіжі домашні голубці. Ще гарячі. Аж тут поїзд подався вперед та різко зупинився.
Мої голубці полетіли вниз! За ними — кексик і шинка. Сміх я стримати не змогла, коли побачила, що моя вечеря прикрасила зачіску одній із подруг. Боротись із капустою у волоссі сенсу немає, тож вони просто почали репетувати.
Я намагалась перепросити і допомогти, але сміх брав гору. Запах голубців, який супроводжував нас всі 9 годин поїздки, я не забуду ніколи. Подруг, які просто не захотіли вчинити по-людськи, теж.
Але тепер я знаю точно: бумеранг — штука, яка дійсно працює.
Чи дісталося дівчатам по заслузі? Як вважаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
SofiaP
