«Батюшка, нам треба з вами порадитися, – переді мною стоїть немолода подружня пара, – чомусь всі біди і нещастя звалилися на нас одночасно: машину викрали, квартиру пограбували, син з невісткою до розлучення доходять. Може, хто на нас порчу навів? »
« А бабусю давно пoхoвали? »- Питаю в свою чергу. «Та при чому тут бабуся? Півроку тому і пoхoвали … »« А в церкву вона ходила? »- Продовжую допитуватися. «Ходила, і іконка у неї була. Останнім часом не могла ходити – так все якісь записочки через сусідку посилала ».
Бабусі, бабусі … По неділях і святкових днях, накульгуючи і з паличками, в переповнених автобусах, в будь-яку погоду за десятки кілометрів йдуть в храм Божий, дістають свої записочки і синодики, а там- десятки імен за здравіє, десятки за упoкій. Про неї давно всі забули, а вона за всіх молиться, хліб небесний заробляє, та самій мало дістається – нахлібників багато.
За її молитвам Бог береже діток хороших і недолугих, сусідів і знайомих. Відмолюють гріхи благочестивих родичів які пішли без покаяння. А ми живемо, їмо чужий хліб і насміхаємось. Ось і пішла годувальниця, а її ніхто не замінив.
Біда, біда буде, коли всі бабусі пoмpyть…
