От вийдіть на вулицю і почніть сипати крихти — налетять голуби. Багато! З’їдять крихти і відлетять. І дякую не скажуть. Ну і нехай. Але ось орлів або фламінго серед них не буде; це інші птахи. Вони самі добувають корм.
А якщо ви на вулиці гроші або речі почнете роздавати, теж черга вишикується. Дуже багато людей захоче отримати щось. Але успішні, самодостатні, люди, які себе поважають, пройдуть повз. Вони не будуть штовхатися на звалищі — вони самі звикли собі добувати корм. І почуття власної гідності мають.
В цьому трагедія доброї людини, яка все роздає і всім допомагає. Зрештою, вона залишається самотньою. І дякую їй ніхто не скаже. Тому що на її допомогу зазіхають голуби, а не орли і не фламінго. І оточують її невдахи і споживачі, які не звикли говорити «дякую». Вони тільки лаються, штовхаються і нарікають, що замало буде!
Робити добро треба вибірково, свідомо, а не роздавати все підряд всім підряд. А потім йти сумно і розчаровано: мовляв, люди невдячні!
Ми самі привабили таких людей та голубів, а хороші повз пройшли або пролетіли. Ті, які нічого не просять і не штовхаються ліктями або крилами, а просто живуть або літають самостійно. Добро приваблює не завжди тих, хто нам потрібен, так влаштоване життя…
Автор: Анна Кір’янова
