Ця притча показує сенс і мету створення адаптивної сім’ї для кожного її творця.
Один чоловік був дуже НЕ щасливий в справі створення сім’ї, і це було не тільки з ним, а з покоління в покоління, в його роду були скандали. Його мати й батько постійно лаялися, і звинувачували один одного у всіх сімейних проблемах.
Він ріс у цій атмосфері скандалів, докорів і тотального нещастя. Коли був уже підлітком, вирішив: «У мене точно буде не так. Я буду щасливий і у мене в сім’ї буде любов і мир. Знайду собі добру і поступливу дружину і все буде добре».
Ось він виріс і знайшов собі сущого ангела, а не жінку, і через рік вона перетворилася на страшного монстра. У їхньому домі так само стояла постійна лайка, як і у нього в дитинстві. «Страшна жінка» – думав він… Але ж мріяв, що вона буде все робити для нього, і коли вони зустрічалися, вона і робила, що ж з нею сталося…
А ця моторошна жінка виросла тільки з мамою і бабусею в родині, з дитинства мріяла бути щасливою і хотіла велику дружну сім’ю. Коли вони зустрілися, пару років назад, і коли потім зустрічалися, вона думала, що він просто принц якийсь. У нього такі правильні цілі. Він хоче, щоб сім’я була хорошою. Вона вийшла за нього заміж не роздумуючи, коли він їй запропонував. А через рік, всього через рік, коли народився первісток, вона зрозуміла, що зробила помилку. Чоловік жахливий попався, все робить не так, не дбає про неї…
У далекому селі жив мудрець, який розв’язував будь-які проблеми, про нього розповідали чудеса: навіть найнещасніші сім’ї починали жити душа в душу. І ось, в один чудовий день, чоловік сказав своїй навіженій дружині: «Давай сходимо до цього мудреця, нехай він підкаже, що з тобою робити». Вони знову посварилися, але вона погодилася.
Шлях був довгий і вони обидва втомилися з дороги, але ось нарешті натрапили на будинок мудреця. Коли вони зайшли до нього, то обидва майже кричали один на одного: «Ти винна, що так вийшло», – кричав втомлений і виснажений чоловік. «Ти мене потягнув», – плакала жінка.
Мудрець мовчки усміхнувся, і сказав: “Ходімо, я вам щось покажу».
Він їх відвів у одну велику кімнату, там стояв величезний круглий стіл. За ним сиділи втомлені, виснажені люди. Посередині столу стояла величезна каструля з дуже смачною їжею, у людей в руках були ложки з дуже довгими ручками. Вони діставали, кожен, до їжі, але НІЯК не могли покласти її в рот. Вони просто вмирали від голоду в кімнаті з великою кількістю смачної їжі. Це було страшне видовище…
Молодята переглянулися і злякано промовчали.
Потім мудрець відвів їх до другої кімнати, точно такої ж, але дуже відмінної від першої… Вона була така ж за розмірами, там стояв такий же стіл і на столі стояла каструля з дуже смачною їжею. Навколо столу сиділи рум’яні веселі люди, які жартували та сміялися. В їх руках так само були ложки з довгими ручками, АЛЕ… Цими ложками вони годували одне одного.
Молодята подякували мудрецю і пішли додому. Трохи часу минуло, але йшли вони мовчки та обнявшись. Після того, як вони повернулися додому минуло три роки. Вони живуть у мирі та злагоді.
У них вже двоє малюків і в їхньому домі завжди радість і любов. «Ось мудрець, так мудрець», – кажуть вони. «Він нам показав, у чому сенс сім’ї, по-справжньому»!
