Жила собі у світі одна людина, в котрої було три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею і … прославитися на весь світ.
Одного разу, морозною зимою цей чоловік поспішав на співбесіду в офіс відомої фірми. Раптом прямо перед ним впав літній чоловік. Чоловік подивився на нього, а в голові виникла думка, що той, швидше за все, п’яний, і не подав руки. Це допомогло не спізнитися на заплановану зустріч. Співбесіда пройшла невдало і його не взяли на бажану посаду.
Якось, літнього вечора Чоловік прогулювався містом. Помітивши вуличних артистів, зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п’єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення дійства пролунали оплески, люди стали розходитися. Наш чоловік теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п’єси, старенька клоунеса. Вона стала розпитувати його про те чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Проте чоловік не захотів вести бесіду і, зневажливо відвернувшись, пішов додому.
Одного дощового вечора він поспішав додому з дня народження друга. Він дуже втомився, а в його голові проносилися думки про запашну ванну і затишне, тепле ліжко. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля його будинку. Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї трапилося нещастя в сім’ї. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник. Чоловік задумався, перед його очима постали ванна і постіль, і він поспішив у під’їзд.
Чоловік прожив нещасливе життя. І помер.
Потрапивши на Небеса, він зустрів свого Друга, Ангела-Хоронителя. Вони гойдалися на небесних гойдалках і розмовляли.
«Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне і нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода…».
«Хм … Друже мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього мені потрібні були від тебе тільки: твоя рука, твої очі і твоє серце».
«Боже мій! І що ж?».
«Пам’ятаєш чоловіка, який впав на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину… Та людина була генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала карколомна кар’єра. Все, що від тебе потрібно було – твоя рука.
А пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави затримала тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє: діти, незгасна любов. Все, що від тебе потрібно було – твої очі.
Пам’ятаєш заплакану жінку біля твого під’їзду? Був дощовий вечір і вона наскрізь промокла від сліз… Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися душею завдяки твоїм мудрим словам розради, то вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга стала б відомою на весь світ і ти б прославився, бо на головній сторінці автор вказала б ім’я того, хто став музою цього твору. І все, що від тебе вимагалося тоді – твоє серце… Ти був неуважний, мій Друже.»
