Коли мені було 8 років, моя мати померла, і мене забрали до дитбудинку. Батька я ніколи не знала. Про життя в дитбудинку, я писати не буду, бо нічого доброго чи цікавого там не було. У 18 років, держава мені виділила невеличку квартиру, і я переїхала туди.
Згодом вихователька з мого дитбудинку познайомила мене зі своїм сином Петром, постійно його нахвалювала. Вона дуже хотіла, аби ми побралися. Я довго не опиралася — інших кавалерів й так не було.
Після весілля Петра та його маму наче підмінили. Свекруха почала мене лаяти, обзивати. Потім квартиру змусила мене продати, щоб гроші вкласти в її житло. Тоді я зрозуміла, чому їй так потрібно було, щоб я вийшла заміж за Петра. Після чергових знущань, я хотіла подати на розлучення, але дізналась, що вагітна.
По народженню сина, я вирішила не чекати помилування від свекрухи, тому зібрала речі та втекла разом з немовлям. Ніякої квартири мені не потрібно було, хотілося лише спокою. Знайти житло та влаштуватись на роботу мені допомогла знайома, з якою я жила у дитбудинку.
Це був найважчий період у моєму житті, тоді я не жила, а виживала. Я старалась і працювати, і виховувати сина, хотіла, щоб в нього життя було кращим, аніж у мене.
Одного разу, коли я виконувала вказівки керівництва, прибирала міські вулиці до Дня Незалежності, до мене підійшов мужчина років 60 і назвав моє ім’я.
– Марія Лозинська? – запитав він.
– Так, це я. Ми знайомі?
– На жаль, ні. Скажіть, будь ласка, де ваші батьки?
– Батька я не знаю, а мати померла, коли мені було 8 років. Чому ви запитуєте?
– Річ у тім, що я ваш батько.
Почувши це я мало не зомліла. Проте довіряти чужому чоловікові я не поспішала. Згодом зробила ДНК-тест, який підтвердив його слова. Хотілося радіти, бо тепер у мене є батько, але, крім того, у мене було багато запитань… Батько говорив, що я дуже схожа на маму, а також розповів про їх історію кохання. Виявилося, що мою маму він дуже любив, проте розлучила їх його мама, тобто моя бабця.
Він навчався закордоном тому про вагітність мами нічого не знав, а усі листи від неї отримувала його мама. Виходить так, що вона приховала від нього інформацію про моє існування. Нещодавно тато поховав свою маму і коли прибирав у її будинку, то знайшов листи від коханої. Прочитавши їх, він вирушив на наші пошуки. На жаль, мами моєї він вже ніколи не зустріне, але тепер у нього є доросла донька та внук.
Заможний батько допоміг мені з житлом, нянькою для сина та навчанням. Свою квартиру в колишнього я відсудила та розлучилась. Тепер я під наглядом справжнього чоловіка, який не дає мене скривдити.
Я вважаю, що у кожного в житті бувають білі та чорні смуги, проте ніколи не можна опускати руки!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!