Віра без Любові…
Маленькій Тетянці бабуся завжди казала, що в Божій оселі завжди можна віднайти спокій та відраду у важкі моменти життя.
Коли дівчинка стала дорослою й життєві проблеми почали сипатися з усіх сторін, вона згадала бабусину настанову й поспішила в найближчу церкву.
Всередині до неї підійшла жінка:
— Ви не так тримаєте руки!
З іншої сторони друга підбігла:
— Ви не там стоїте!
Ззаду третя шипить:
— Ви вдягли не той одяг!
А за нею чоловік бурчить:
— Хіба так хрестяться, це не правильно!
В результаті підійшла ще одна жінка й сказала:
— Ви краще йдіть звідси, придбайте посібник, як поводитися в церкві, а вже потім заходьте.
Тетяна в шоковому стані вибігла з храму, впала на східці й гірко заплакала.
І раптом, чує вона наймелодичніший у світі голос:
— Дитино, чому ти плачеш?
Жінка підняла голову, витерла сльози й побачила Ісуса Христа.
— Спасителю! Мене люди в церкву не пускають!
— Не переймайся, вони іноді й мене туди не пускають. – обійнявши Тетяну промовив Ісус.
Головне не який вигляд Ви маєте коли заходите до храму Божого, а що у Вас на серці та як спілкуєтесь з Всевишнім під час служби.
