Психолог Наталя Простун розповіла про те, які процеси відбуваються в мозку дитини, коли на неї кричать батьки і пояснила, як це може зашкодити їй, коли вона виросте. Більш того, вона пояснила, як навчитися керувати своїми емоціями і запобігати виплеск гніву, щоб не зриватися на своє дитя.
Здавалося б, це банально, так? Кричати на дітей шкідливо, це емоційне насильство, і всі про це знають, але все одно багато кричать. І я, чесно кажучи, не знаю жодного з батьків, який жодного разу в житті не підвищив би голос на дитину, не крикнув би. Знаю дуже мало батьків, які ніколи не шльопали дітей, і дуже добре розумію ці почуття безсилля, безпорадності, коли ти не знаєш, як вже взагалі впоратися з цією дитиною, просто кричиш на нього, думаєш, що так він зробить те, що тобі потрібно.
Одна з головних причин, по якій батьки взагалі починають кричати на дитину, – це непослух, коли дитина не слухається, вона не робить те, що нам потрібно, і тоді ми кричимо.
Якісь батьки можуть сказати: «Ти тупий». Це дитину принижує і, крім того, якщо це лайливе слово – заважає розвитку адекватної дитячої самооцінки. Тому що діти приблизно років до семи років, вірять всьому, що батьки їм про них говорять.
І ось мати говорить дитині весь час: «Ти дурак, ти дурень». І дитина в це вірить, вона думає: «Ну, мама сказала, що я дурень, значить, я дурень». І це формує дитяче самосприйняття та самооцінку. Тобто фактично те, що ми говоримо дітям про них, поки вони маленькі, – це те, як вони будуть думати про себе, коли вони виростуть, тому що величезна кількість установок стосовно себе і своєї особистості сформована нашими батьками.
Тому дуже важливо стежити за собою, коли ви починаєте впадати в цей стан гніву, люті, коли ви відчуваєте, що ще чуть-чуть, і ви будете кричати.
Один з найкращих способів – почати заздалегідь стежити за тим, в яких ситуаціях ви зриваєтеся на дітей.
Потрібно відстежувати, через що ви зриваєтеся та кричите, бо саме навіть спостереження за тим, в яких ситуаціях щось стає ось цим спусковим гачком, зменшить вашу тенденцію до того, щоб кричати. Тиждень поспостерігайте, позаписуйте і ви побачите закономірності, а ваша поведінка почне змінюватися.
У кожного з вас є свої способи заспокоєння, які варто застосовувати до того, як чаша терпіння переповниться, тому що коли вона переповнена і вас вже несе на емоційних санях з гори, зупинитися вже дуже складно.
Якщо ви знаєте, що в якійсь конкретній ситуації ви стандартно злитеся, зробіть собі нагадування. Це можуть бути, наприклад, якісь малюнки на стіні або плакати. Припустимо, ви знаєте, що у вас завжди скандали відбуваються на кухні. Повісьте щось, що поверне вас до тями, наприклад: «Бережи нейрони» / «Пам’ятай про мозок» / «Пам’ятай про наступні покоління».
Ми робимо це для того, щоб наша дитина добре розвивався, тому що її нервова система розвивається в безпосередньому контакті з нервовою системою її батьків, тих, хто про неї піклується, мама чи тато. Тому нам дуже важливо дбати про свою нервову систему для того, щоб нервова система дитини була здоровою. І я впевнена, що у вас вийде.
А ви часто кричите на дітей?
