Коли два ангели подорожували по землі, їх застала ніч. Не могли вернутися вони на небеса ще, тому мусили переночувати у будинку у людей. Люди, до яких ангели завітали були багаті, але зовсім не привітні та згодилися поселити гостей лише у підвалі. Там старший ангел побачив діру і заклав її. Тоді молодший поцікавився навіщо, тоді той пояснив:
— Речі не завжди є такими, якими вони нам здаються.
Наступної ночі ангели знов шукали собі нічліг. Тоді вони натрапили на хатинку бідної сім’ї. Подружжя прийняло ангелів, чим лише могли. Вони постелили їм ліжка, а самі лягли на підлозі та просили гостей ні про що не турбуватися. Проте зранку ангели застали господарів у сльозах. Єдина корова, яка приносила їм дохід, здохла.
Тоді молодший ангел запитав старшого:
— Чому ти це допустив? Навіщо ти допоміг поганим господарям залатати діру в підвалі, а корову хороших господарів не врятував від смерті?
— Речі не завжди є такими, якими вони нам здаються, — відповів старший ангел.— У стіні того підвалі було заховане золото, господар не знав про це, а тепер ніколи й не дізнається, бо я залатав ту діру. А сьогодні вночі до цього додому залетів ангел смерті, він хотів забрати дружину господаря, але я віддав йому корову.
Речі не завжди є такими, якими вони нам здаються. Ми ніколи не дізнаємося, що було б, якби ми встигли на той поїзд, чи літак, або склали екзамен, якби батьки відпустили нас на ту вечірку, або, якби ми не розійшлись з тією людиною. Нам здається, що відбулося щось жахливе, але ми навіть уявити не можемо, що б сталося, якби доля повернулася інакше.
Тому ніколи не нарікайте на неї. Ми завжди отримуємо те, на що заслужили самі. І інколи плутаємо нагороду з покаранням.
А вам сподобалася ця притча?
Sofia
