Стефанія завжди себе вважала найкращою господинею на селі, ще б пак, скільки років вона була кухаркою на весіллях.
Коли ще забави робили в селі, накривали палатки і запрошували по 400 гостей, тут без Стефанії не обходилося, бо кращої кухарки було годі й знайти у всій окрузі.
Жила Стефанія з чоловіком дуже добре, він по заробітках їздив, а вона дітей ростила, і по весіллях підробляла кухаркою. За це в той час непогано платити, так що жила сім’я в достатку.
Стефанія вважала себе не лише найкращою господинею, але і найкращою мамою, вона була з тих людей, в яких все найкраще.
Тому коли її сини підросли, вона шукала для них найкращих дружин – невістка мала бути і красива, і розумна, і з багатої сім’ї.
Але старший син Іван відразу розчарував маму, бо привів додому Наталку – скромну дівчину з багатодітної родини.
Свого житла у молодят не було, то ж стали вони жити разом з Стефанією.
Як не старалася молода невістка, але Стефі вгодити було просто неможливо. Борщ – не смачний, вареники – не такі, навіть посуд вона, на думку свекрухи, мила не так як треба.
Іван як міг захищав свою молоду дружину, але мама не зменшувала своєї критики в сторону невістки ні на йоту.
Одного разу прийшов Іван додому рішуче налаштований, і сказав мамі, що забирає Наталку і вони йдуть жити на квартиру.
Тоді то і задумалася Стефанія, зрозуміла, що неправильно себе поводила, бо тепер може втратити сина, якого так сильно любить.
Згадала тоді жінка слова своєї бабусі, що мудра свекруха ще й доньку отримає, а немудра – і сина втратить.
Прокинулася Стефанія зранку в неділю, бачить, невістка вареники встала ліпити.
Стала Стефа коло неї поруч, мовляв, удвох вони з роботою швидше справляться.
А коли сіли всією сім’єю за стіл, не могла нахвалити невістку, які добрі вареники та приготувала.
Попросила Стефанія пробачення у сина, і Наталку не забула перепросити.
Невдовзі молодята подарували Стефанії онука, і тепер вона – щаслива бабуся.
А всім сусідам і родичам вона завжди говорить, що у неї найкраща невістка.
Фото ілюстративне.
