Рішення не йти на контакт з членом сім’ї – глибоко особисте.
Для деяких з нас зцілення материнської рани можливе тільки в контакті з матір’ю. У цьому сценарії зцілення створює нове, більш глибоке з’єднання між матір’ю і дочкою, – і це нескінченно прекрасно. Я бачила, як це відбувається, і це справді надихає.
Але для деяких з нас неможливо зцілитися, залишаючись в контакті з матір’ю.
Відсторонення від члена сім’ї все ще вважається табу, особливо якщо мова йде про матір. Іноді досить невеликої дистанції та короткострокового відсторонення. В інших випадках відсторонення може бути постійним. Потрібна неймовірна сила і мужність, щоб пройти через це.
Що може привести до усунення?
Є багато причин, за якими люди приймають таке рішення. Але корінь його – в усвідомленні того, що дисфункціональна поведінка вашої матері вартує вам вашої емоційної та ментальної рівноваги, і ви вже просто не в змозі платити цю ціну.
Я вірю, що таке рішення не приймається з легковажності або бравади. Найчастіше до цього приходять після довгих років спроб різними способами зберегти цей зв’язок і перевести його на більш високий рівень. У певний момент ціна стає занадто висока, і вам потрібно прийняти рішення.
Це може бути найскладніше рішення у вашому житті. І водночас таке, що звільнює.
Сім’я – це складна система. Коли хтось перестає грати в ній свою звичайну роль, система переживає свого роду розгерметизацію або хаос. Конфлікт може привести до трансформації всієї системи та переходу на більш високий рівень, якщо члени сім’ї відкриті й готові до росту і навчання. Але, на жаль, іноді готовність рости та спроба привнести зміни наштовхуються на опір сім’ї. В такому випадку у людини, яка хоче рости, є вибір: залишатися в токсичному і дисфункціональному середовищі або ж піти з нездорової системи. Вибір – перервати контакт – найчастіше робиться, коли очевидно, що зцілення в сімейній системі неможливе.
Дочка часто грає роль посередника, цапа-відбувайла, зберігача секретів або опікуна емоцій. Якщо дочка знаходиться на шляху до дорослішання і хоче вийти за рамки типової сімейної ролі (можливо, стаючи сильнішою, формуючи кордони, відмовляючись терпіти погане поводження і т.д.), її рішення неминуче призводить до змін. Ступінь хаосу в результаті цього вказує, наскільки в цілому дисфункціональна ця сімейна система.
Якщо члени сім’ї відносно здорові, стабільні та відкриті, сім’я може прийти до рівноваги без особливого хаосу. Однак, якщо члени сім’ї самі глибоко травмовані й поранені, розвиток дочки може сприйматися як серйозна загроза для сімейної системи. В такому випадку хаос може глибоко дестабілізувати ситуацію, і з ним дуже складно впоратися. Тут дуже важлива підтримка.
Несвідома спроба утримувати рівновагу і чинити опір змінам може привести до нападок на дочку. Поширена і небезпечна реакція полягає в «патологізації» дочки. Тоді причина конфлікту бачиться в якійсь патології дочки.
Формується наступне послання: “Твоя нездатність продовжувати гру в сімейній системі в відведеній тобі ролі вказує на те, що з тобою щось не в порядку.” Це засноване на приниженні послання – по суті, відмова матері або іншого члена сім’ї від чесного осмислення власної поведінки та взяття відповідальності. Рівень ментальної стабільності дочки, її сексуальна активність, її минулі помилки, все в ній може бути відкрито поставлено під сумнів, крім ролі матері в конфлікті.
Дивно, як яро люди чинять опір тому, щоб подивитися вглиб себе, і на що вони готові піти, щоб залишатися в запереченні, включаючи навіть відкидання власної дитини. Це насправді несвідома спроба опору змінам шляхом проєктування всього конфлікту або «негативу» на того, хто ініціює трансформацію сімейної системи.
Зрештою, тут немає нічого особистого. Просто так відбувається, коли люди, які закривають очі на свій внутрішній стан, стикаються зі своїм витісненим болем завдяки події, що каталізує. Наприклад, таким каталізатором може стати жінка, яка переростає переважаючу родинну динаміку, що поколіннями тримала цю сімейну систему в рівновазі.
Ми не можемо врятувати своїх матерів. Ми не можемо врятувати свої сім’ї. Ми можемо врятувати тільки себе.
Вам не потрібне розуміння вашої матері (або іншого члена сім’ї), щоб повністю зцілитися.
Усвідомлення, що мати або сім’я просто не здатні або не бажають розуміти вас, може розбити серце. Неважливо, як ви пояснюєте або скільки раз намагаєтеся донести свої спонукання, – це все йде в нікуди. Ви ніби розмовляєте різними мовами. Вони можуть несвідомо блокувати розуміння вас, тому що це ставить під велику загрозу їх вкорінені переконання і цінності.
Розуміння може стати причиною сейсмічного зсуву в самому фундаменті, на якому будуються їх світогляд і ідентичність. Це боляче усвідомлювати, але це допомагає створити особливу силу духу. Стає ясно, що вам потрібно задовольнитися власним розумінням себе. Основною стає ваша власна думка про себе. Ви усвідомлюєте, що з вами може бути все в порядку, навіть якщо інші вас не розуміють.
Після того, як ви йдете від контакту, ваше життя може почати поліпшуватися в усіх напрямках. Я спостерігала, як йдуть хронічні захворювання, невротичні страхи й патерни довжиною в ціле життя. Насправді, іноді буває навіть складно прийняти, наскільки приємнішим стало ваше життя. Кожен новий рівень успішності, близькості, радості та свободи нагадує вам, що ваша сім’я не може розділити це з вами. Саме в такі періоди ми можемо відчувати схвильованість і горе. Нічого не потрібно робити, окрім як відчувати горе, яке накочується, і дозволяти собі рухатися далі.
Почуття смутку не означає, що ви зробили неправильний вибір. Насправді, це ознака здоров’я і зцілення.
Вона вкорінюється у світогляді, який дав вам сили піти з токсичної взаємодії. Інакше вас можуть втягнути назад через почуття провини або сорому. Дуже важливо отримати підтримку і дати собі час і простір, щоб опрацювати всі емоції, які пов’язані з цим вибором. Розберіться в тому, чому ви зробили такий вибір, і використовуйте можливість почати абсолютно новий етап свого життя.
Відсторонення – це стартовий майданчик для набуття сили.
Можливо, ви виявите щось глибоко важливе: ви усвідомите, що можете вижити, навіть коли ваша мати відкидає вас. Мало хто приходить до цього усвідомлення. Це може вивести вас на новий рівень внутрішньої свободи та рішучості, ініціювати квантовий стрибок у вашому житті. Це може підстьобнути прихильність до істини й привнести цілісність, яка вплине на всі сфери вашого життя. Це розпалить в вас вогонь істини, який був там завжди, але тільки тепер може палати в повну силу. Ви відчуєте своє внутрішнє джерело.
Печаль, смуток і ще більше печалі приведе вас до … СВОБОДИ.
Печаль може виникати при кожному переході на новий, більш високий рівень, на який ніколи не ступала ваша мати (сім’я). Це може бути печаль, що роз’їдає кістки, майже племінна і родова печаль через поступ без них. Але з часом стає простіше. Я вважаю, що, чим більше ми дозволяємо собі сумувати, тим більше в нашому житті чудес, краси та радості.
Є щось глибоко сакральне в горі, що приходить з цим вибором. Воно може відкрити нам можливість глибоко з’єднатися зі своєю істинністю і втілити її на глибокому рівні. Потрібно знайти новий сенс цієї втрати та використовувати його, щоб удосконалити своє життя. Це ключ до тривалого лікування.
Ваша цілісність стає твердою опорою на все життя.
“Вам не потрібно ставати бідним, щоб допомогти бідним людям, або захворіти, щоб хворі зцілювалися. Ви можете впливати тільки з позиції сили і ясності, центрованості. “Абрахам
Абсолютно нормально йти від токсичних людей, включаючи токсичних родичів.
Зцілення родових травм може бути самотнім шляхом. Але в новому створеному вами просторі з’являться і душевні зв’язки. Необхідність в прихильності – це найсильніша потреба нашої людської природи. Опинитися віч-на-віч з відкиданням означає зіткнутися зі своїм глибинним болем, людяністю, і заявити про цінності свого життя. Наш найсильніший страх – залишитися на самоті. Але самотність, якої ми боїмося, вже присутня в ранах нашого роду. Я тут, щоб сказати вам, що ви не самотні, що з часом знайдуться душевно близькі вам люди, здатні побачити й оцінити вас справжніх.
Відсторонені дочки – духовні воїни.
У світі, в якому від жінок очікують мовчазності, турботи про потреби інших, в якому не визнається темна сторона материнства, досвід відчуженості може стати ініціацією переходу на новий рівень усвідомленості, який мало кому доступний. Простір очищається для того, щоб ви могли засяяти у всій повноті. Що ви будете робити зі світлом, що сяє у вас?
Знедолені дочки знаходять одна одну, створюючи нову лінію матерів; поєднання автентичності, й істинності в кожній підвищує усвідомленість у всіх. Я спостерігала таке товариство між жінками, які пройшли цим шляхом. Таких більше, ніж багато хто може собі уявити. Ви не одні!
Вам потрібно робити те, що правильно для вас. Довіртеся собі!
Відсторонення не обов’язково означає, що ви не любите свою сім’ю. Це не означає, що ви не вдячні рідним за все прекрасне, що вони вам дали. Це просто означає, що вам необхідний простір, щоб жити своє власне життя так, як ви хочете. Жінки, які не бачать іншого виходу, крім як відмовитися від контакту зі своїми дисфункціональними матерями, створюють розрив, тому що це єдиний спосіб сильного послання: “Мамо, твоє життя – це твоя відповідальність, а моє життя – моя. Я відмовляюся бути жертвою на вівтарі твого болю. Я відмовляюся гинути на твоїй війні. Навіть якщо ти не здатна зрозуміти мене, я повинна йти своїм шляхом. Я повинна вибрати життя. “
Зцілення травми матері – це процес ініціації в вашу повноправну жіночність.
Патріархальна культура сприяє дисфункціональним взаємозв’язкам між матерями та дочками. У нашій культурі не існує ритуалу для природного дорослого відділення від матері та ініціації у своє власне життя. (Для чоловіків такого ритуалу теж немає.)
Зцілення материнської травми – це процес необхідної ініціації, в контакті ви з матір’ю чи ні. Я мрію про те, що колись материнська травма стане рідкістю, більшість жінок очистяться від патріархальних послань на кшталт «неповноцінності», і як матері, так і дочки відчують можливість розкритися і знайти всю повноту своєї сили та потенціалу, з’єднуючись в серці, але залишаючись вільними й окремими індивідуальностями. Індивідуальність дочки більше не буде здаватися матері загрозою, тому що у неї буде достатньо любові та поваги до себе і до дочки.
Зцілюючи материнську травму, ми створюємо новий світ для себе, для жінок майбутнього і для всієї землі.
© BethanyWebster (Беттані Уебстер)
