Одного разу я потоваришував із чоловіком, який доживав свої останні тижні. Лікарі вже нічим не могли допомогти, але він умів розвеселити мене так, як ніхто інший. Це були незабутні моменти у моєму житті. Тоді я саме шукав нову роботу і влаштувався в будинок для людей похилого віку, де міг поєднувати навчання з нічними змінами. Там я й познайомився із Хенком.
Одного разу він сказав мені: «Я читав газету і знайшов одну цікаву вакансію. Вона якраз підійшла б тобі. Зарплата не найбільша, але там є хороші чайові!»
«Правда? І що це за робота?», — вирішив я уточнити. «Обрізати слонів у місцевому зоопарку!» – сказав Хенк, не стримуючи сміху. Далі він почав сильно кашляти, після чого його дружина м’яко насварила за такий жарт.
На жаль, Хенку залишилося жити лише місяць. Він був хворий на рак легень. За той час, який я пропрацював у будинку для людей похилого віку, я зустрічав багатьох цікавих людей. І всі вони незабаром помирали: хтось від тривалої хвороби, хтось через похилий вік. Але Хенк зайняв особливе місце у моїй пам’яті.
Ви можете подумати, що це страшна робота. Але насправді вона мене багато чого навчила. Постійне відчуття смерті, що наближається, змушує більше думати про життя. Я кілька разів кидав цю роботу, але потім повертався.
В юності Хенк служив в армії пілотом і брав участь у Другій світовій війні. Йому пощастило вижити на той час. Він розповідав мені про свою службу, про бойові дії та про життя в цілому. Я все частіше заходив до нього до кімнати, щоб поговорити. Він навіть показував мені армійську аптечку, що збереглася, яку він прихопив із собою з бойового літака.
Мені сподобалося, як він сказав одного разу: “Я можу розповісти тобі мільйон різних історій, і деякі з них навіть правдиві!” Звичайно, він намагався посміятися з мене, розповідаючи про те, як на Різдво стріляли різнобарвними боєприпасами. Це були невинні жарти.
За весь час нашого спілкування я прив’язався до Хенка. Він став героєм у моїх очах. Мені хотілося слухати його без перерви, щоб знову поринути у його дивовижне життя. Як він казав: “Я пережив стільки жахливих і прекрасних подій, що вже не можу і згадати все це”.
Саме він надихнув мене на те, щоб я покинув цю роботу і почав займатися чимось перспективнішим для себе, приділивши більше часу навчанню.
Він відкрив мені очі на те, що я можу вирушити у подорож уже зараз.
Він навчив мене тому, що життя не полягає лише у пошуку щастя. Це не та річ, яку можна просто так взяти та знайти. Це лише результат прожитих років. Якщо вони були добрі, то це і є щастя. Коли життя добігає кінця, у вас залишаються лише спогади — досвід та мільйон оповідань, які зігрівають ваше серце щодня. А якщо ви витрачали роки лише на збільшення свого бюджету, то не зможете пригадати нічого цікавого.
Я доглядав різних людей у цьому будинку для літніх людей. І їх можна легко розділити на дві категорії: ті, хто щасливий, і ті, хто потопав у горі.
Я спілкувався з обома групами людей похилого віку. Як правило, щасливі люди похилого віку могли похвалитися незвичайним життям. Вони працювали, подорожували, не боялися міняти щось звичне. І вони могли розповісти про це з вогнем у власних очах.
Їхній позитивний досвід — це і є їхнє щастя. Це відображення того, ким вони були і як справлялися зі своїми труднощами. І їм рідко хотілося скаржитися на мій «несмачний» суп щодня. Вони контролювали своє життя і їм не потрібно було зациклюватися на дрібницях навіть наприкінці шляху.
Вже добре знайомий вам старий військовий поділився своїм баченням цієї ситуації. Він казав, що він не має ні бажання, ні можливості злитися: «Навіщо мені злитися зараз? Я можу сказати, що це лише заважає. Щоразу, коли я дозволяв собі злитися, все котилося до біса. Коли я літав на винищувачах, мені треба було залишатися спокійним, щоби вдало приземлитися».
Життя — воно таке, — сказав мені старий. — Який би сильний гнів не долав тебе, треба все одно взяти себе в руки та вдало приземлитися. Агресія в цьому випадку не помічник. Потрібно отримати користь від спокою.
І тоді він розповів мені про три головні уроки життя, які засвоїв за всі ці роки:
1. Життя, як і весь світ, — це несправний літак, яким треба навчитися керувати. І якщо ви будете злитися, то обов’язково зазнаєте краху.
2. Щастя – це не щось матеріальне. Це не те, що можна знайти у певний момент життя. Це лише побічний продукт, що характеризує якість прожитих років.
3. Перспективи відкриваються лише тим людям, які вміють сміятися. Тому що сміх та радість – це ваша надія. Коли ви знаходите її, то ви з більшою ймовірністю дізнаєтеся, що таке щастя.
Так, сьогоднішній світ божевільний. Жодне покоління не може просто взяти та вирішити всі наші нагальні проблеми. Світ ставить перед нами нові перешкоди, які треба долати. І є лише ваш вибір, як саме ставитися до життя. Можна робити це з оптимізмом, а можна й навпаки.
Але, зрештою, ви зрозумієте, що жорстокість і агресивність призведуть лише до поразки. Якщо ж усередині душі буде місце для радості, то ніщо вас не зупинить.
Aaron Nichols
