Моя бабуся була незвичайною жінкою. Вона була мудра, добра і завжди була готова допомогти оточуючим. Бабуся завжди на мене справляла враження такої собі мудрої наставниці з якогось фільму. Ще 17 років тому моя улюблена бабуся дала мені три прості поради, як заслужити на повагу оточуючих, які я продовжую використовувати і донині. Я впевнена, що вони допоможуть і вам.
Досить допомагати всім
Я вже згадала, що бабуся була готова допомогти оточуючим, але фокус у тому, що робила вона це дозовано і завжди вибирала правильний момент та правильних людей.
Мені здається, тут потрібно багато емоційної витримки та пильного ока щодо розуміння людей, щоб усе це визначити. Так от, бабуся моя завжди казала, що не варто прагнути лізти допомагати. На це є дві причини.
По-перше, людині може бути не потрібна наша допомога. Все-таки вже не дитина.
Тому найкращий варіант — запитати безпосередньо, чи потрібна людині допомога, чи вона впорається сама. А далі вже діяти за обставинами.
По-друге, є такі люди, які тільки й прагнуть сісти на шию. Таким допомогу пропонувати взагалі заборонено. Вони тільки на це чекають і маніпулюють іншими, щоб самим нічого не робити.
Ну і якщо постійно допомагати людині, то також може скластися ситуація, що вона просто “ніжки звісить”. Тому потрібно ретельно обирати тих, кому допомагати та дозувати допомогу.
Не бійтеся образити інших
Я хочу, щоб зараз ви запитали себе: чи вмієте ви говорити “ні”? Уявіть ситуацію, що у вас про щось попросили. Що ви, швидше за все, відповісте – “так” чи “ні”?
Чи будете ви жертвувати своїм власним часом заради виконання прохання? Чи погодитеся ви на виконання прохання, незважаючи на погане самопочуття? Особливо, коли справа стосується близьких людей. Чи можете ви висловити свою щиру думку, не боячись бути засудженими та відкинутими?
Моя бабуся вважала, що не кожен так може. Це тому, що кожен з нас має бажання подобатися іншим. Можливо, і не на 100%, але загалом.
Почніть поважати насамперед себе
Моя бабуся вважала, то на повагу інших неможливо заслужити, якщо ви не поважаєте самі себе.
Прийняття себе, а тим більше, любов до себе — це складна штука. Багато людей схильні, швидше, бути комфортними для оточуючих, але такими прагненнями ніякої поваги не досягнеш.
Важливо цінувати свій час, стан, наявність енергетичного ресурсу. Хтось може сказати, що це егоїстично, але самі подумайте. Яка людина принесе велику користь оточуючим — той, хто віддаватиме всього себе чи той, хто правильно зберігатиме енергію? Чи поважатимуть людину, яка зневажає своєю думкою для інших? Я вважаю, що ні.
