Зараз епоха загальної відвертості: люди розповідають найінтимніші речі, виступають на ток-шоу, пишуть у соцмережі, при першому знайомстві розкривають усю піднігтьову… А колись «піднігтьовою» називали інформацію, яку отримували за допомогою тортур: кат пхав людині голки під нігті і від болю та розповідала правду. Зізнавалася, видавала спільників, а може, обмовляла себе… Але так могли змусити розповісти все, відверте. Люди тоді чудово розуміли: не треба забагато говорити і про себе розповідати. Це небезпечніше, ніж катування.
Одна дівчина років сорока скаржилася на маму; варто їй мамі розповісти про якийсь випадок, про невдачу або, навпаки, про знайомство з приємною людиною, як тут же відбувалося ось що: потенційний наречений зникав з життя, конфлікт посилювався, мрія не збувалася… А найголовніше — мама використала почуте, щоб уколоти дочку потім, знецінити, зачепити. Мовляв, правильно тебе начальник назвав ледаркою! Люди все бачать! Дуже прикро, так?
Тільки навіщо ж розповідати знову та знову речі, які використовують проти нас згодом? З дитинства мама вселяла дочці цю манеру: розповідати абсолютно все! Викладати усі подробиці! Мама зрозуміє та пошкодує! І дочка сама не помічала, що під впливом «батьківського гіпнозу» розповідає зайве. І псує своє життя. У цієї доньки не було друзів, ось вона з мамою і розмовляла. Але друзів не було саме через надмірну відвертість. Людям не дуже подобається, коли їм довго, з непотрібними подробицями, розповідають про себе інтимні, особисті речі. Таких людей уникають.
Розповідаючи про себе дуже багато, ми стаємо вразливими. Спочатку нас можуть з цікавістю вислухати або прочитати емоційну особисту розповідь у мережі. А потім скористатися інформацією можуть. Можуть позаздрити. Можуть випробувати зневагу і піднятись за наш рахунок. А можуть просто припинити спілкування, тому що особисті виливання не подобаються людям. І тому, хто надмірно відвертий, не довіряють — раптом він і наші таємниці так само вибалакає? Проблеми у житті можуть бути пов’язані зі звичкою про себе розповідати надто багато.
Ось про що розповідати не треба:
- погані батьки: агресори, алкоголіки, нечесні люди…
Про це можна розповісти тільки професіоналу або близьким друзям, у яких ви впевнені. Сторонні люди можуть вас і звинуватити, якщо у них були хороші батьки. Скажуть, що ви обмовляєте своїх чи викликаєте жалість. А можуть упитися вашою відвертістю, відчути себе вищим і кращим, а потім вас обговорювати і про вас пліткувати. І довіряти нащадку алкоголіків чи агресорів теж не будуть. При будь-якій нагоді згадають прислів’я про яблуко від яблуні… Але ж ви самі розповіли це! Самі собі зашкодили.
- висловлювати ненависть до когось і ділитися планами помсти теж не треба, навіть якщо ви праві.
Оточуючі миттєво вас позначать як «агресивну небезпечну людину»; вони побояться, що наступного разу ви захочете їм помститися або на них напасти. І вас почнуть уникати, навіть якщо ви тисячу разів маєте рацію. Ніхто не любить агресивних людей.
- розповіді про свій успіх, про тріумф теж краще приберегти для найближчих.
Навколишні важко іноді виносять чужий успіх. Вас підсвідомо розпізнають як «хвалька», «вискочку», потім зрівняють себе з вами; а порівняння – мати заздрощів. Заздрість може виявитися у шкідливих вчинках на вашу адресу. Успіхами треба обережно ділитися, а не захлинаючись розповідати про них усім підряд. Шубу раніше носили хутром усередину. Так цінне хутро краще гріло і зберігалося. І менше було заздрісних поглядів.
- власні, інтимні подробиці теж розповідати не треба.
Спочатку вас із захопленням слухатимуть і читатимуть. І навіть прибувати почнуть слухачі чи читачі: це цікава тема — особисте життя та інтимні стосунки! Тільки потім ви залишитеся на самоті. Люди розуміють, що такій людині не можна довіряти і вступати з нею у стосунки — вона потім усе розкаже. І в соцмережі викладе! І репутація буде зіпсована. Люди тільки роблять вигляд, що вони лояльні та терпимі. Насправді вас вважатимуть розбещеною людиною — і говоритимуть про це між собою.
- розповіді про хвороби, аналізи, фізіологічні відхилення відштовхнуть від вас людей.
Несвідомо всі прагнуть психогігієни, до захисту від негативних емоцій і неприємної інформації. Один раз вас вислухають, поспівчують, а потім почнуть уникати. Про хворобу можна згадати, але показувати свої хворі місця та передавати барвисто відчуття не треба…
Але звичка розповідати про себе виникла ще у дитинстві. І доросла людина іноді не може побачити проблему; вона вважає себе щирою, відвертою. Але це небезпечна інфантильна поведінка. Деякі психологи спеціально створюють групи в мережі або на своїх сторінках спонукають людей ділитися інтимними переживаннями та розповідати особисту інформацію. Це не від доброти душевної; так можна викликати залежність людини, дізнатися про її таємниці і привчити до виливів — як та мати привчила дочку. Не все про себе треба казати. Це шкідливо та небезпечно. Крім того, ви непомітно видаєте ще й секрети інших людей — тих, що фігурують у ваших оповіданнях. Позбавившись звички «виливати душу», можна набути покращення у всіх сферах життя. Непотрібна відвертість позбавляє сили.
