Для деяких життя — це перегони. Гонитва за новою посадою, за ідеальною фігурою, за новорічним розпродажем. І в цьому шаленому забігу часом не залишається навіть хвилинки, щоб зупинитися, подивитися навколо і сказати: «Як ж гарно!» Іноді це почуття гармонії ніколи не настає, а іноді краса звалюється, як сніг на голову занадто пізно. Наприклад, коли тобі 83.
Ми побачили лист бабусі до своєї подруги і просто не могли не поділитися ним з вами. Тому що зрозуміти, що вона каже, треба якомога раніше. Інакше може бути занадто пізно. А останній рядок, мабуть, потрібно виписати на стікер і повісити на видне місце.
Я все більше читаю і все менше витираю пилюку. Я сиджу у дворі і насолоджуюся виглядом, а не переживаю про бур’яни в саду. Я проводжу більше часу з сім’єю і друзями, і менше працюю.
По можливості життям потрібно насолоджуватися, а не терпіти його. Зараз я намагаюся усвідомити це і почати цінувати.
Я більше не економлю на собі. Мої порцелянові чашки і кришталеві сервізи я використовую для кожної особливої події, такої як втрачений фунт, прибирання у ванній чи перше цвітіння амариліса.
Я одягаю на ринок свій найкрасивіший одяг. Думаю, якщо я буду виглядати успішною, мені буде простіше розлучатися з грошима.
Я не чекаю важливого приводу, щоб скористатися своїми улюбленими парфумами. Вся в пахощах я йду і в банк, і в поліклініку.
Я більше не використовую фрази «колись» і «на днях». Якщо щось варто подивитися, почути або зробити, я хочу бачити, чути і робити це зараз.
Я не знаю, що зробили б інші, якби знали, що їх тут не буде завтра. Адже ми вважаємо життя чимось само собою зрозумілим. Думаю, вони б покликали членів сім’ї та близьких друзів. Можливо, вони би комусь зателефонували і вибачилися за минулі слова і вчинки. Мені подобається думати, що вони підуть в хороший ресторан, де подають їх улюблену їжу. Я здогадуюсь. Я ніколи цього не дізнаюся.
Це ті дрібниці, які я не доробила. Я б дуже шкодувала, що не написала близьким всі важливі слова, які хотіла до них донести. І я дуже переживаю, що рідко говорила чоловікові і батькам, як сильно я їх люблю.
Я намагаюся не економити і не відкладати те, що могло б додати сміху і щастя в моє життя.
І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що цей день особливий. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих дійсно є подарунком.
Можливо, життя виявилася не тією партією, на яку ми сподівалися. Але поки ми тут, ми можемо танцювати.
