Бути незалежною жінкою – звучить круто і виглядає суперово. Нікому не зобов’язана, нікому нічого не винна, керуєш ситуацією так, як хочеш. Тому, проводячи час з чоловіком, платиш свою половину, в кафе/кіно/поїздці на море… І ніби все в порядку, та тільки залишається якийсь нудотний осад. Відчуваєш себе не повністю щасливою, на ту саму горезвісну половину…
Через невірне трактування слова “рівноправність“, змішали туди і формулювання “кожен платить за себе“. Нинішньому поколінню не завадило б повчитися у батьків, де роль домінанта грав батько, забираючи під крило свою жінку і звання “ЧОЛОВІК” присвоювалося тому, хто зміг захистити жінку від можливих проблем.
Ось тому я прихильник того, щоб платив чоловік за жінку, а не ділилося все порівну. І тут питання не в жадібності або недієздатності жінки заробити на салатик. Причина набагато глибша, на рівні Природи, де самець є покровителем самки, що забезпечує її здоровий спокій і благополуччя для майбутнього потомства.
Коли жінка пропонує заплатити за себе, вона тим самим, як би, натякає чоловікові: “Ти не здатний мене захистити, давай вже якось я сама“. Його згода буде чітким сигналом того, що в разі майбутніх негараздів, він не зможе захистити цю жінку. Гроші, в даному випадку, добре розкривають натуру потенційного жениха, показуючи з боку взаєморозрахунків і оголюючи деякі деталі характеру, що не були видні відразу.
Для мене важливо заплатити за жінку. У цьому є якийсь сакральний сенс. Не тому що вона слабша і чимось зобов’язана, а тому що для мене це первісна потреба – притягти мамонта – добути вогонь – відбити ворогів. І в даному випадку плата – це здатність захистити/нагодувати/обігріти, а головне, продемонструвати, що будь-яка ситуація, нехай навіть мала, завжди під контролем. І моя жінка у безпеці, вона за моєю спиною.
