Кілька років тому в родині чоловіка склалася така ситуація, що потрібно було комусь взяти під свою опіку бабусю, татову маму.
Батька мого чоловіка давно немає, а мама не захотіла доглядати свою свекруху.
У мого чоловіка є ще молодша сестра, але у неї на той час було двоє дітей, тому вона сказала, що на бабусю у неї просто немає часу.
Ми з чоловіком і дітьми живемо в двокімнатній квартирі, яку мені подарували мої батьки.
Бабусю чоловіка ми не стали забирати до себе, бо вона сама не захотіла, але ми щодня приходили до неї – варили, прали, прибирали, гуляли з старенькою, купували їй все необхідне.
Було непросто, адже у нас також були і діти, і робота, але бабуся пообіцяла, що за це вона свою квартиру перепише на нас.
Погодьтеся, що коли у тебе є двоє дітей, квартира зайвою не буває.
Кілька місяців тому не стало бабусі, і потрібно було займатися переоформленням її документів.
І тут з’ясувалося, що квартира вже оформлена на мою свекруху.
Вона гордо сама показала нам папку з документами, де вона зазначалася єдиною власницею квартири.
Мама чоловіка мене заспокоїла, сказала, що все одно в підсумку квартира чужим людям не піде, рано чи пізно вона дістанеться моєму чоловікові і його сестрі.
Уявляєте? Ми 4 роки доглядали бабусю, все робили виключно за свій кошт, а квартиру нам доведеться ділити з сестрою.
Я вважаю, що родина чоловіка поступила з нами не дуже порядно, нас по великому рахунку, просто обдурили.
Чоловікові моєму байдуже, він не бачить в тому, що сталося, ніякої проблеми.
Коли я йому щось говорю про його маму, він мені відповідає, щоб я не хвилювалася, колись ця квартира все одно перейде йому.
От як мені бути в цій ситуації?
Зараз ми живемо в моїй квартирі, чоловіка і його маму все влаштовує.
Як мені відновити справедливість?
Я ж не для себе, я для дітей стараюся.
Фото ілюстративне.
