Лікар Бернард Лоун прожив 99 років. На сотому році життя він пішов у кращий світ. У той, куди йдуть найкращі.
Лоун – я так пишу його прізвище “Лаун”, тому що перша книга цього доктора, яку я прочитала давним-давно, була під таким ім’ям – Бернард Лоун. А книга назвалася «Втрачене мистецтво лікування».
Я часто писала про цього таємничого лікаря. Якого колеги звинуватили одного разу у чаклунстві; це у наш час. Шановні лікарі запідозрили, що кардіолог Бернард Лоун дає пацієнтам веселе зілля. Або магію застосовує.
Тому що похмурі, спустошені, очікуючі смерті з дня на день хворі починали посміхатися, рожевіти та одужувати після розмов із цим геніальним лікарем.
Ні, він, звичайно, лікував «сердечників». І дефібрилятор він винайшов. І він дотримувався протоколу лікування, а як же!
Але ще він зрозумів, що слова можуть вбити. А можуть зцілити. І лікар лікує словами не меншою мірою, ніж ліками та операціями.
Саме лікар Лоун описав випадок, коли після дзвінка токсичної злої матері раптово помер пацієнт, який йшов на поправку. Наче його прокляла зла фея.
Він описав випадок, коли добрий лікар сказав при пацієнтці поганий діагноз – і жінка моментально померла без видимих причин.
Він описав дідуся, який переписав свою аптеку на зятя, а потім боявся вставати та ходити – зятю заважали звуки кроків літньої людини. І дідусь ледь не загинув, серце його було розбите.
Це він, доктор Лоун, дав розписку пацієнтові, що той проживе ще п’ять років. Безнадійному пацієнтові. Від безнадійності. І цей пацієнт прожив п’ять років, створив сім’ю, і знову прийшов за розпискою. І став жити далі; як не жити, якщо лікар дав розписку? Це гарантія на життя!
Доктор Лоун зрозумів, що наше серце розбивають злі слова та болючі відносини. Причина таких хвороб – в емоційному оточенні пацієнта. І для лікування треба спочатку захистити людину від токсичних впливів!
Він сам захищав. Навіть писав листи родичам, які кривдили хворих. Такий був дивний цей доктор Лоун.
Саме він дозволив пацієнтам, що перенесли інфаркт, ворушитися і рухатися. До цього їх змушували лежати нерухомо, і вони гинули частіше від поганих думок, від страху і безпорадної знерухомленості. Він урятував тисячі життів, цей лікар Лоун.
І ще він написав про таємних праведників, яких прислали у цей світ із певною місією – зробити його кращим. Це вже зовсім містика, чи не так?
Але це правда. І одним із таких особливих людей був сам лікар Бернард Лоун. Або – Лаун. Великий лікар, який нагадав про втрачене мистецтво лікування словом. Він пішов на сотому році життя. І мені його не вистачатиме, як не дивно.
Такі люди немовби завжди поруч і завжди підтримують нас одним фактом свого існування. Що б ми робили без них? Без цих спеціально посланих у цей жорстокий світ людей.
