У гонитві за брендовими шмотками деякі люди ведуть себе вкрай нелогічно, віддаючи колосальні гроші за цілком собі звичайні речі.
Згодна з тим, що багато хто з дорогих елітних або просто брендових речей робляться дійсно якісними, але це все одно явно дешевше тих сум, за які умовні Кельвіни та всякі Кляйни продаються.
Проблема в тому, що більшість цих речей виробляються в Китаї за безцінь, але лише віра людей в винятковість такого одягу змушує їх платити в десятки, а то і в сотні разів більше.
Перепрошую за довге початок, але саме з брендовими шмотками і забобонами людей пов’язана моя історія.
Всім нам відомі так звані секонд-хенди. Для тих, хто не в курсі: в таких магазинах продаються брендові якісні речі, але, так би мовити, колишнього вживання. І я одягаюся саме так.
Не те, щоб я женуся за брендами, ні. Просто там можна купити цілком собі якісний одяг за дуже низькою ціною, до того ж в сучасних реаліях потертості на одязі зараз сприймаються як щось модне.
Моя ж сестра, яка вкрай сильно відрізняється від мене характером, так не вважає. Вона одягається в модних магазинах нашого міста, віддаючи за звичайний жіночий галстук по сотні, а то й тисячі гривень.
Частенько такі покупки б’ють по її гаманцю, в іншому випадку я б і не стала про це говорити.
Дуже часто від неї чую підколи, мовляв «в лахмітті ходиш”, “не заразилася там ще чимось?», «З якого бака … ой, магазину цю річ забрала?» і т.д. В цьому немає нічого образливого, насправді вона підколює по-доброму, як сестра улюблену сестру.
Але я вичікувала і хотіла її підколоти так, щоб цей момент я згадувала все життя. І такий момент мені підвернувся.
Зовсім недавно собі знайшла дуже приємну оку сумку в секонд, яку тут же купила. Як не дивно, але те, що вона раніше використовувалася, можна було зрозуміти тільки заглянувши всередину, де була трохи порвана одна з перегородок.
Ця неполадка була мною усунена в той же вечір, а витратила на сумку я всього смішних 300 гривень.
На наступний день мені потрібно було йти на день народження до своєї матері, куди повинна була прийти моя сестричка, що логічно, чи не так?
Коли я прийшла до матері додому і почала роззуватися, почула дзвінок у двері: прийшла моя сестра. Варто було їй зайти в квартиру, як тут же мені в очі кинулася її нова сумка, яка була точно така ж, як моя.
А не впасти в очі сумка і не могла, бо вона нею так розмахувала, здавалося, спеціально, щоб всі навколо помітили її нову покупку. До цього часу я свою поклала на тумбочку, де її не було видно.
Я тут же почала тішити самолюбство моєї сестри, задаючи їй питання типу: «А звідки така красива сумочка?», «А де такий магазин знаходиться?», «А скільки вона коштує?». Якщо відповіді на перші два питання мене не цікавили, то останню відповідь я прям жадала почути.
Виявилося, що ціна відрізнялася майже в 10 разів! Нагадаю, моя коштувала 300 гривент, а ось її сумочка обійшлася їй аж в 3500 гривень!
Я раділа! Залишилося тільки їй показати моє покупку, що я і зробила. Вона тут же поцікавилася про ціну, а потім почала розглядати її в пошуках того, за що вчепитися, щоб виправдати таку низьку ціну. Але так і не знайшла за весь вечір жодного аргументу.
Писала я цю історію і подумалося мені: а я точно не ображалася на сестру весь цей час? У будь-якому випадку ця історія мені пішла тільки в плюс, бо сестра перестала мене підколювати на рахунок одягу.