Я мати сина, звати його Олег. Знаєте, бувають такі матусі, які після дорослішання сина, не хочуть його нікому віддавати або роблять вигляд, що все нормально, а насправді аж киплять від злості до невістки. Я не така, завжди розуміла, що одного разу син виросте, піде з рідного дому і зустріне любов, одружується. Для мене це все в порядку речей.
До того ж, я завжди намагалася займатися своїм життям, а не лізти в життя моєї дитини.
І ось настав той день, коли Олег привів в будинок Олесю і сказав, що одружується. Коли я побачила Олесю, то зрозуміла, що пара вона для нього непогана – я б сказала відмінна. Прекрасна дівчина з освітою, культурна, не галаслива, та й скромна на вигляд. Чому ні.
Одружилися, а потім постало питання про житло. Ні я, ні батьки Олесі не могли собі дозволити купити дітям житло, тому я запропонувала жити у мене. І ось тут я була просто в шоці.
Олеся будучи культурною та освіченою, виявилася нікудишня господиня. Вона навіть себе ледве обслуговувала. Поняття не мала, що в будинку потрібно прибирати раз в два дні або хоч раз в чотири, їсти готувати взагалі нічого не вміла, не прала.
Виявилося, мама її ростила з усією любов’ю і не змушувала доньку займатися тлінними клопотами смертних. І ось вони жили в моєму будинку, я прала, готувала, прибирала. Втомилася врешті-решт – сказала, щоб знімали собі квартиру і самі займалися своїм побутом. Ну я ж їм не домробітниця. У мене своє життя.