Коли по-справжньому люблять – завжди обдаровують
Дарують, навіть якщо грошей немає.
Дарують, що можуть; тому що любов неможлива без подарунків.
Художник Філонов був одружений на жінці старшій за себе на 20 років. Катя її звали. А він її кликав “донькою”, – таке прізвисько він їй придумав.
Коли люблять, завжди придумують ласкаві прізвиська. Їй 58 років було, цій Каті; і вона отримувала хорошу пенсію. А художник Філонов був дуже бідний, як багато геніїв.
Жебрак, простіше кажучи. Але він відмовлявся на гроші дружини жити і харчуватися; він мало їв, хоча був великим чоловіком. І кожну копійку, якщо заборгував Каті за харчування або за фарби, записував в книжечку і віддавав. Вона не хотіла брати, вона дуже його любила і розуміла, що він – геній. Але він віддавав завжди. І його страшно мучила совість, що не може грошей заробити — він багато працював, але його картини були нікому не потрібні. Він підробляв чорною працею – але це теж приносило мало грошей. І він страждав, що своїй Каті нічого не може подарувати розкішне, прекрасне…
І ось він цілий місяць розписував їй хустку. Техніка така є – батик, коли фарбами малюєш на тканині. Цілий місяць він не писав свої картини, а розфарбовував хустку — і вийшло диво. Так Мікеланджело писав свої фрески в Сікстинській капелі – неймовірно прекрасно вийшло. Витвір мистецтва. І цю хустку Філонов своїй Каті подарував. Це був подарунок любові.
І немолода Катя навіть надягати цю хустку боялася – вона викликала трепет і тремтіння своєю невимовною красою. У ньому була величезна любов, в цій хустці — в цьому подарунку – який там мільйон червоних троянд? Це інше. Таке не купиш за гроші. А потім почалася блокада і художник помер – він і до блокади погано їв, бідний. І не пережив смертний час – він не брав чужий хліб, а йому було покладено 125 грамів. Він помер з голоду, а Катя залишилася в Ленінграді, щоб зберегти його роботи — і зберегла, зазнавши страшні муки і небезпеки. Хустка її вберегла — врятував-подарунок любові.
Бо коли люблять – дарують подарунки. Особливі подарунки, які нас бережуть і рятують все життя. А любити можуть в будь-якому віці і в будь-якому образі. І кожна жінка може бути чиєюсь “дочкою”; навіть якщо їй п’ятдесят вісім років. Іноді це нічого не означає. Адже душа не має віку…
Анна Кір’янова
