Мама завжди відрізнялася любов’ю до систематизації та наведення порядку. Тому завжди змушувала складати все так, як сама вважала правильним, навіть якщо мені це здавалося незручним. Вона мама, їй видніше – ось і вся аргументація.
Суботи у нас проходили в генеральних прибираннях, які я терпіти не могла, тому що порядок в моїй кімнаті, який наводила я, легкою маминою рукою перетворювався в головоломку. Все забиралося по “потрібних місцях”, переставлялося і перекладалося згідно з її власною логікою.
За все моє дитинство в будинку батьків, ремонту моя кімната піддавалася рази чотири, два з них припали на мій свідомий вік і я дуже хотіла взяти участь у виборі шпалер, меблів і фіранок, але мама припиняла спроби на корені, все вирішуючи самостійно. А наші смаки різнилися дуже сильно.
Навіть в гуртожитку, в якому я жила всі п’ять років навчання, мені було набагато комфортніше, ніж удома.
З мамою я не живу вже більше десяти років. Зараз я вже заміжня і у нас з чоловіком своя квартира, де ми все зробили за власним бажанням. У цьому домі я відчувала себе повноправною господинею, поки мама не попросилася пожити до нас, поки в її квартирі роблять ремонт. Я, згнітивши серце, погодилася.
Всього планувалося, що мама поживе у нас місяць, а бригада за цей час повністю зробить ремонт під ключ. Я передбачала, що це буде непростий час. Навіть після заміжжя мама все одно продовжувала мене вчити, як все повинно бути вдома, але це було легко пережити, досить було просто кивати і обіцяти, що саме так все і зробиш. А тепер вона опинилася в моїй квартирі.
Перші кілька днів пройшли на диво мирно, як я зараз розумію, мама просто оглядала “поле бою”, а потім вона почала діяти. Прийшовши в один день з роботи я зрозуміла, що на кухні все переставлено в шафах. Мама, побачивши моє здивоване обличчя, менторським тоном заявила, що вона нарешті навела порядок в моєму бедламі, розставивши все по своїх місцях.
Я завила, тому що у мене і так все було в порядку. Те, чим я користуюся частіше, стояло ближче, а то, що потрібно рідше, я прибирала в дальній кут. Тепер же все стоїть за розміром, за кольором, каструлі з каструлями, сковорідки зі сковорідками, навіть тарілки вона переставила іншою стороною. Тобто, абсолютно не так, як зручно.
Мама була впевнена в своїй правоті, а на моє обурення, що вона взагалі-то тут в гостях, відповіла, що не могла дивитися на цей безлад. Я сяк-так стрималася, щоб не зірватися і не наговорити зайвого.
Але це були тільки перші ластівки. За два тижні свого перебування, вона встигла поміняти фіранки в кухні, викинути нашу фіранку у ванній і купити замість неї якесь квітчасте убозтво, накрити обідній стіл якоюсь клейонкою, в одній акуратній стопці перемішати всі документи чоловіка, розкладені по різних стопках і постелити на диван якийсь облізлий плед.
Ми з чоловіком скрипіли зубами і по черзі один одного стримували від необачних вчинків. У другу суботу наше терпіння лопнуло остаточно.
Першу суботу ми з чоловіком благополучно пропустили, оскільки були запрошені на весілля до друзів і повернулися тільки в неділю ввечері. Мама щось бурчала на тему нашого розгульного способу життя, але ми настільки вимоталися, що навіть не слухали її, помилися і впали спати.
А ось друга субота застала нас вдома. О восьмій ранку нас розбудив огидно бадьорий голос мами, яка заявила, що так ми все життя проспимо, пора вставати, снідати і прийматися за прибирання. Я пробувала їй пояснити, що зараз вихідний, а ми весь тиждень мріяли виспатися, але мама вважала, що восьма ранку – це вже виспалися.
Я попленталася у ванну, а чоловік збунтувався і накрився подушкою, намагаючись поспати ще годинку-другу. Мама ж врубала радіо, почала гриміти посудом. Я сяк-так продерла очі, а мама вже літала по квартирі з ганчіркою. На те, що чоловік намагається поспати, вона уваги не звертала, називала нас лінивими.
Мені теж всунули шматок вологої ганчірки і відправили протирати пил. Мене аж спогади накрили з дитинства. Тільки там я поверталася зі школи і починала прибирати. Я ліниво витирала пил, коли з спальної почувся голос мами. Вона покликала мене до шафи, голосно відчитала за безлад, в три рухи все вигребла із шафи на підлогу і сказала, щоб я розклала речі по-людськи.
Тут-то у мене забрало і впало. Сама я не дуже пам’ятаю, що говорила, але від моїх криків навіть чоловік з подушок виліз. Мама теж мовчати не стала, говорила, що їй соромно за мене, мовляв, заміжня вже, а господиня нікудишня, і все в такому роді. Загалом, через годину чоловік відвіз її в готель, який ми їй зняли.
Мене колотило всі вихідні. Мама написала отpyйну смску, де подякувала мене за гостинність і сказала, що чекає від мене вибачень.
Я теж від неї чекаю вибачень. Це вона знову влізла, куди її не просять, почала встановлювати свої порядки в чужому домі, а потім ще й образилася, що їй не дають цього робити, а оточуючі не хочуть стрибати зайчиками по її команді.
Чоловік наполягає, що я перегнула палицю і повинна перша вибачитися перед матір’ю, але я з ним не згодна, він не бачить повної картини. Я вибачусь не раніше, ніж вона переді мною.