В одному з японських селищ жив старий самурай.
Якось одного разу до нього прийшов зовсім юний боєць, який вважався в своєму оточенні дуже злим і жорстоким. Він любив застосовувати провокативні дії: виводив свого супротивника з себе, завдяки чому той нервував, робив багато помилок і програвав бій.
Боєць став принижувати старого: кидав у нього каміння, лаявся на нього. Але старий продовжував свої заняття і ніяк не реагував на кривдника. Зрештою боєць втомився намагатися викликати реакцію у мудреця, і пішов.
Учні старого були здивовані тим, що відбувається. Вони запитали:
– Чому ж ви не стали реагувати? Злякалися, що програєте?
– Коли хтось зробить вам подарунок, але ви не захочете його приймати, то чий це буде подарунок?
– Свого старого господаря, – відповів один з учнів.
– Це стосується і заздрості, лайок. До тих пір, поки ти їх не приймеш, вони будуть належати тому, від кого виходять.
