Родичі звалилися, як сніг на голову. Вони приїхали з сумками повними гостинців. З пакетів дістали: три коробки цукерок, два вафельних тортика, три пачки вафель, багато різного печива, зефір, соки, а також багато фруктів. Син ввічливо подякував, а я швиденько сховала подарунки.
У дочки моєї родички буде весілля. Молоді не мають можливості їх прийняти у себе, тому вони приїхали до нас. Мені приємно, що вони вважають нас з сином заможними. Я – пенсіонерка – отримую не мільйони і не можу дозволити собі утримувати трьох працюючих родичів. Син, який тимчасово працює неповний робочий день, теж не купується в грошах.
Я намагалася натякати родичам не їхати до нас. Ми не голодуємо, але живемо скромно. Як нам прогодувати ще трьох осіб? На обід поставили чай, хліб з маслом і печиво. Ми не ховаємо їжу. Такий набір продуктів наш звичайний обід.
Родичі перешіптувалися. Їм не сподобалося частування, яким ми їх годували. А на що вони розраховували? Шведський стіл? Я перепрошую, ми не такі багаті.
На вечерю пригощала легким супом, бутербродами з плавленим сиром і чаєм. Родичі їли з кислими обличчями. Вони всіляко показували своє невдоволення. Вимагали поставити на стіл все, що вони купили. Як це розуміти? Нам зробили подарунки чи привезли солодке для себе? Треба було відразу попросити покласти покупки в холодильник і не чіпати!
Родичі довго сварилися з нами. Прогостювали у нас півтора дня і кудись поїхали. Не знаю, де вони будуть і знати не хочу. Більше їх приймати не будемо. Добре, що подарунки залишилися. Хоч щось приємне за цей час!
