Якось Богу прийшла думка створити маму. Над цим проєктом він працював 6 днів та 6 ночей. Постійно експериментував та майже не відпочивав.
Одного разу до нього прийшов янгол й сказав:
— Ти й досі над нею працюєш? Занадто багато сил ти в неї вкладаєш!
Багато сил, але й вимоги занадто високі.
Матір повинна мати 180 рухомих частин, які можна було б замінити у разі необхідності, а її поцілунок має лікувати все — від дрібних подряпин до розбитого серця. А ще в неї має бути шість пар рук.
— Аж шість пар? — здивувався янгол.
— Руки це не проблема, — сказав Бог. — А ось три пари очей які вона повинна мати…
— Три пари?!
Бог кивнув та сказав:
— Одна пара очей має бачити крізь двері, коли вона запитає дітей що вони там роблять, навіть якщо вже знатиме відповідь. Друга пара має бути на потилиці, аби бачити те, що повинна знати, але про це ніхто їй не розповість. А третя пара необхідна для того, аби сказати у скрутній ситуації сказати синові: «Я тебе розумію і дуже люблю!».
— Боже, вже так пізно. Може б ти трішки відпочив? — запитав янгол.
— Ні, мені ще зовсім трішки залишилося, — сказав Бог.
Янгол обійшов стіл Бога й роздивився модель матері краще.
— Занадто ніжна, — сказав він.
— Ти не знаєш наскільки вона витривала, — сказав Бог. — Вона багато може витерпіти та пережити.
— А думати вміє?
— Не лише думати. Вона вміє використовувати свій розум й швидко адаптуватися до нових обставин.
Янгол схилився до моделі, доторкнувся до її щоки й сказав:
— Тут щось мокре…
— Так, це сльози, — сумно відповів Бог.
— А для чого? — запитав янгол.
— Таким чином матір виражає свій біль, розчарування, смуток й навіть радість.
— Боже, ти дійсно геній! — з захватом відповів янгол.
— Правду кажучи, створив ці сльози не я…, — меланхолійно сказав Бог.
Якщо сльози на обличчі матері не створив навіть Бог, то чи маємо на це право ми — діти?
