Одна дівчина купувала булочку з родзинками. І виколупувала родзинки, дуже їй родзинки подобалися. А тісто не подобалося. І булочку дівчина викидала. Примхлива така ласунка. Любителька родзинок.
Булочки коштували дешево. Могла собі дозволити цю примху. Але це було погане заняття.
І у житті таких людей чимало. Вони виколупують те, що їм подобається. Подобається, коли людина безкоштовно та цілодобово працює на них. А коли попросить сплатити працю чи виставить цінник – це не подобається.
Подобається, коли людина розповідає смішне чи бадьоре. А коли говорить про серйозні проблеми чи про своє життя – це не подобається. Відкидається, як булочка.
Подобається, коли їм усі дають. А коли приходить їхня черга дати хоч щось, інтерес зникає. Їм подобаються оповідання. А автор категорично не подобається, особливо коли він вимагає не красти його працю. І не подобається, що інша людина потребує відпочинку. Сміє мати свої проблеми. Характер має. Свої переваги та уподобання.
Кошеня їм подобається. А те, що кошеня хоче їсти, пити і в туалет ходити – це не подобається. Дитину вони хочуть. Подобаються їм дітки. А те, що дитину треба годувати, одягати та виховувати, – це не родзинки. Це тісто. Несмачна булка. Ну, її. Я ж булку заради родзинок беру, які мені подобаються!
Вони виколупують родзинки із людей, з роботи, навіть із країни, в якій живуть.
Ось подалі від цих любителів родзинок треба триматися. Коли вони з’їдять все солодке, решту викинуть без жалю. Особливо, якщо це дісталося їм задарма або за три копійки.
Людина – не булочка із родзинками. Доводиться приймати її цілком. Щось дуже подобається. Щось не дуже. Але брати тільки хороше, а потім викидати людину, якщо родзинки скінчилися – це дуже поганий вчинок.
І можна залишитись зовсім без нічого, як та дівчина. Яка втратила гроші та можливості. Довелося їй працювати. І зараз булочки вона купує рідко. І з’їдає цілком, коли вечеряє на самоті…
Автор: Анна Кір’янова
