Чому ти ображаєшся? Чи не краще заспокоїтись і простити? – запитав Вчитель.
‒ А чому я маю робити йому послугу і прощати… – хотів було виправдатися учень.
‒ Пробач, що перебиваю тебе, – сказав Вчитель.
– Дозволь поставити тобі два запитання, і тоді я відповім на всі твої «як» і «чому».
Учень ствердно кивнув головою.
Тобі добре, коли ти сердишся і ображаєшся? – запитав Вчитель.
‒ Ні, звичайно ж, – відповів учень.
‒ То кому ж ти робиш послугу, якщо завдяки спокою і прощенню робиш собі добре?
Чоловік хотів було щось сказати, але, відкривши рота, так і не зміг сказати ні слова. Він стояв, потупивши очі в землю.
‒ Пам’ятай, від тебе залежить, що ти обереш, образу чи прощення, страждання чи щастя. Вибір за тобою, – сказав Учитель.
‒ Але, скажіть, як можна не ображатися? Це ж так важко.
‒ Ти, головне, зрозумій, що кожного разу, коли захочеш вдарити когось бичем осуду чи образи, першим, кого, замахнувшись, удариш – будеш ти сам.