Живе така жінка із чоловіком і думає, що це кохання. За фактом, це елементарне жертвопринесення. Жертва – жінка. Приношення та дари – її життя та час.
Якщо у стосунках присутній постійний елемент жертовності, то такі стосунки ніколи не призведуть до щастя та спокою. Максимум, зведуть учасників з розуму, а жінка даремно витратить єдине життя.
Як правило, жінки-жертви приходять до нас у свідомість із дитинства. Ми бачимо сім’ї поруч із собою, спостерігаємо за батьками. Це старий порядок, де жінка була нарівні з чоловіками, пахала на чоловічих роботах (будівлі, крани, метро, трамваї і т.д.), виживала в голодні 90-ті… Багато чого було такого, що стало необхідністю зміни поведінки жінок.
Ми з цим росли і по-справжньому віримо, що так і треба.
Не треба!
Перевір за цими найпоширенішими ознаками, чи не оселилася всередині тебе жінка-жертва, позбавляючи тебе життя і щастя:
1. У твоїй родині мама не є щасливою. Живе роллю люблячої дружини, хорошої мами, виконавицею всіх справ, вирішувачем усіх проблем тощо. Тепер і тобі здається, що це нормально, терпіти, замовчувати, дозволяти, бо всі так живуть.
2. У твоїй сім’ї мама – командир, а тато підлеглий і ніби постійно винний, нічого не вирішує і не має свого слова. Це теж добре передається до дитини, яка в дорослому житті не вміє вирішувати, діяти і брати відповідальність за своє життя на себе.
3. Жінка-жертва всередині дуже порожня, у ній навіть залишків енергії та сил немає.Вона виживає на якомусь одному їй веденому резервному паливі, щоразу блукаючи на межі зриву. Звідси сльози, істерики, безсоння, втома, сумний вираз обличчя, відсутність бажань, віри у себе. Хочеться сховатись у будиночок від усіх і вся.
Ця внутрішня порожнеча та відсутність енергії взялися від того, що така жінка нічого не отримує від чоловіка, а лише наповнює його. Вона витрачає себе не щодня, а щогодини. А він підживлюється. Потім ще й нахабство має обзивати, принижувати, ображати, гидоти говорити. Але ніби з добрих спонукань. Ага…
4. Жінка-жертва дуже щедра та добра. До неї вночі до хати постукай, так вона всіх притулить, усіх вислухає, усім допоможе. А сама вранці буде розбита, як кришталева ваза під час землетрусу.
Чоловік бере, бере, а потім, бах, грюкає дверима, йде в захід сонця, а «ваза» з гуркотом падає на підлогу і не знає, як тепер жити.
Якщо ж чоловік і не грюкає дверима, то постійно цю «вазу» трясе морально, щоб вона сама на шматки розвалилася. Немає у цій «вазі» квітів, немає до неї бережливого ставлення та поваги, як до цінного експонату.
5. Жінка-жертва буває красива, а буває такою, що закинула себе. Та, що закинула, втомилася боротися. А та, що гарна, не для себе старається, а для свого чоловіка. Все заслуговує на любов і прекрасне до себе ставлення. Може навіть піти нову професію отримати або перетворитися із пишонї здороовї дівчини у нездорово худорляву, тому що чоловікові так більше подобається. Загалом, вся праця на благо іншої людини, не для себе коханої.
Жінка такого типу постійно щось віддає, роздає, добивається, заслуговує, випрошує та виклянчує. Вона свято вірить у абсолютно безглузду приказку: «Любов вимагає жертв» і слідує цьому.
Не вимагає кохання жодних жертв. Кохання взагалі не може вимагати. Вимагають там, де по-доброму не можна.
