Одна сліпа дівчина ненавиділа себе за те, що була сліпа.
Вона не любила всіх, за винятком одного дорогого їй по голосу і добрих справах юнака, який теж любив її.
Вона говорила, що якщо б тільки змогла поглянути і побачити цей світ, то неодмінно вийшла б заміж за свого нареченого.
Одного разу хтось пожертвував парою своїх очей для неї. Тепер вона могла бачити все, включаючи свого нареченого.
Наречений запитав її:
«Тепер, коли ти бачиш світ, вийдеш ти заміж за мене?»
Дівчина була шокована, виявивши, що її наречений виявився сліпим. Вона відмовилася вийти за нього заміж.
Плачучи, її наречений пішов і пізніше написав їй листа:
«Тільки бережи мої очі, кохана, тому що я так любив тебе, що пожертвував ними для тебе».
Це той самий випадок, коли змінюється людський розум через зміну положення. Тільки дехто пам’ятає, яким було колись його життя, і хто був завжди поруч навіть у найважчих ситуаціях.
Життя – це подарунок!
Сьогодні, перш, ніж сказати неприємне слово, подумай про тих, хто не може говорити.
Перш, ніж скаржитися на смак їжі, подумай про тих, кому нічого їсти.
Перш, ніж скаржитися на свого чоловіка або свою дружину, подумай про тих, хто просить Всевишнього не залишати його.
Перш, ніж скаржитися на життя, подумай про тих, хто занадто рано пішов з нього.
Перш, ніж скаржитися на своїх дітей – подумай про тих, хто мріє про дітей, але не може їх мати.
Перш, ніж лаятися через безлад в будинку, кому прибирати або підмітати, подумай про тих, хто живе на вулиці.
Перш, ніж скаржитися на дистанцію, яку тобі треба проїхати, подумай про тих, хто проходить ту ж саму відстань пішки.
Коли ти втомлюєшся і скаржишся на роботу, подумай про безробітних, інвалідів і тих, хто мріє мати її.
Не поспішай вказувати пальцем або засуджувати когось, пам’ятай: безгрішних не буває і всі ми відповімо єдиному Творцю.
Коли гнітючі думки пригнічують тебе, посміхнися і подякуй Богові за те, що ти ще живий!
Автор невідомий