Одного разу до старого чоловіка, який жив бідно край села, прибіг ніким не впізнаний білий кінь. А всі негайно закричали:
– Як тобі пощастило! Ще вчора ти був жебраком, а сьогодні вже багач!
– При чому тут багатство? – сказав старий. – Просто вчора я збирав колоски пшениці, а сьогодні мені потрібно вчитися об’їжджати коней.
На наступний день кінь втік від старого, вибивши копитом стінку хати.
– Бідний чоловіче! – закричали сусіди. – Ми знали, що багатство не принесе тобі щастя, тепер ти залишився у збитках!
– Я не про щастя думаю, – відповідав старий. – Просто вчора я після роботи об’їжджав коня, а сьогодні повинен лагодити хату.
На наступний день кінь повернувся і привів із собою цілий табун коней.
– О небо! – закричали сусіди. – Ти змилостивилося над нещасним!
– Не бачу ніякої милості, – сказав старий. – Просто вчора я був селянином, а сьогодні мені слід вчитися конярства.
На наступний день син старого, об’їжджаючи одного з коней, впав та собі зламав ногу.
– Це багатство з самого початку було підозрілим! – заявили сусіди.
– Та не в цьому справа, – відповідав старий. – Просто вчора ми працювали удвох, а сьогодні я все повинен зробити один.
На наступний день почалася війна і всіх молодих і здорових чоловіків забрали в армію.
Ми ніколи не можемо знати наперед для чого нам дається те чи інше випробування, адже навіть, на перший погляд, погані ситуації можуть нести у собі добрі наслідки. І якщо ставитися до всього, що відбувається з нами з терпінням, як до необхідного життєвого досвіду, то згодом усе стає на свої місця.
