Після весілля я недолюблювала і трохи побоювалася свого свекра. Він здавався мені суворою і при цьому якоюсь далекою людиною. Він постійно робив якісь дурниці, не випускав з рота цигарку, мало говорив, тільки поглядав з-під густих брів.
Коли я народила сина, не хотіла, щоб він проводив з дідом час. Але дивовижним чином цей чоловік став янголом-охоронцем для сина.
У два роки син випав із вікна другого поверху на дачі на матраци, які раптово витягнув просушитись свекор.
У чотири роки син на моїх очах перекинув каструлю з, як мені здавалося, киплячим варенням; але виявилося, що свекор забув включити плиту!
В сім років син на моїх очах засунув цвях у розетку, але за хвилину до цього свекор випадково вирубив світло.
В 10 років свекор покликав сина подивитись на гігантську коров’ячу “міну”, і на місце, де сидів син, звалилася величезна суха гілка.
Коли сину було 13, свекор забув розбудити його на екскурсію, син запізнився, а їх шкільний автобус потрапив в страшну аварію.
В 16 – син йшов до друзів на Новий рік, послизнувся і впав головою на бетонні сходи, але йому нічого не було, тому що свекор по приколу дав синові одягнути свою величезну хутряну шапку.
В 19 – на сина біля під’їзду вночі напав з ножем наркоман, але свекор в цей час вирішив нишком вилити протухлий борщ, облив і, так би мовити, деморалізував злочинця.
Свекра немає вже три роки, з сином за цей час не відбувалося нічого поганого, він навіть звичайною застудою не хворів. Ми жартуємо, що свекор знав про всі біди, які могли б статися з сином, попередив їх, а коли вони закінчилися, спокійно пішов. Я шкодую тільки про те, що не сказала свекру спасибі за все.
