Господи, Ти знаєш краще за мене самого, що я постарію. Вбережи мене від згубної звички вважати, що я мушу щось сказати на кожну тему й за кожної нагоди.
Відбери в мене прагнення виправляти кожному його стежки.
Зроби мене серйозним, але не понурим, активним, але не нав’язливим.
Визволи мій розум від безкінечного копання в подробицях і дай мені крила, щоби я вліт переходив до суті.
Замкни мої вуста в тому, що стосується моїх недомагань і страждань, мірою того як їх прибуває, а прагнення їх перелічувати з плином літ стає солодшим.
Не прошу про благодать насолоджуватися розповідями про чужі страждання, але дай мені терпеливість їх вислуховувати.
Уділи мені достославного відчуття, що інколи я можу помилятися.
Збережи мене милим до людей, хоча декого з них насправді тяжко витримати.
Дай мені здатність помічати добре у несподіваних місцях і неочікувані цінні риси в людях. Дай мені, Господи, благодать говорити їм про це.
© Тома Аквінський