У 1870 році лікар-офтальмолог Федір Федорович Ерісман запропонував конструкцію шкільної парти, яка змусила школяра сидіти правильно.
Лікар народився у Швейцарії, справжнє ім’я Фрідріх Гульдрейх Ерісман. Здобув медичну освіту в Цюріхському університеті. Працював у Петербурзі.
Ерісман був уважним лікарем, він помітив: зір у гімназистів до випускних класів псується. Почав цілеспрямовано вести спостереження, проводив дослідження зору в учнів 15 гімназій, збирав матеріал, який ліг в основу праці «Про вплив школи на виникнення короткозорості».
У ній простежено і доведено залежність появи очних та тілесних захворювань від неправильного положення учня за столом. Ерісман придумав конструкцію парти – скріплені між собою лаву та стіл. Стільниця нахилена, учень сидить рівно: спинка лави підтримує поперек, підставка дає упор ногам, тому, сидячи за партою, зіщулитися стало неможливо.
Провідна ідея конструкції: текст у книзі чи зошити можна читати лише під прямим кутом. Ерісман врахував оптимальну відстань для читання – 30-40 сантиметрів від ока до стільниці.
На винахід Ерісмана звернув увагу Олександр II, він підписав указ: поставити парти в усіх освітніх закладах. Наказ царя виконали неухильно. Парти виготовляли з дуба, випускали у чотирьох розмірах – для різного віку учнів.
Міністерство охорони здоров’я СРСР 1958 року розробило методичку щодо заходів профілактики розладів зору в дітей дошкільного віку й у роки шкільного навчання. У документі був зазначений сприятливий вплив парти не лише на зір, а й на весь дитячий організм.
Тоді ж, у 50-ті роки, було розроблено ГОСТ на виготовлення цього предмета шкільних меблів. Стандарт визначав п’ять розмірів парт – залежно від віку учня висота заднього краю кришки столу від підлоги була від 54 до 78 сантиметрів, а висота сидіння – від 32 до 48 см.
