Молодий Ангел, який щойно спустився на землю, сидів на гілці дерева і слухав розмову дитячої компанії.
– Мені тато вчора подарував бантик, дивіться який гарний. Я у нього попросила, а він одразу мені подарував. Мама сказала, що для людини велика радість, коли їй роблять подарунки, – повідомила Марічка, перебираючи кінчики волосся.
Всі з цікавістю подивилися на її бант.
– А-а-а у мене є …. олівці кольорові. Мені теж їх недавно купили. Отже, у мене теж є радість? – запитала Тетянка.
Ромчик потер ніс і, мабуть, на щось зважившись, сказав:
– А мені великий велосипед купили, тільки я на ньому поки кататися не вмію. Адже, це теж вважається подарунком, так?
– Мама казала, що радість – це коли ти отримуєш подарунки і тобі від цього добре, – сказала Марічка, влаштовуючись зручніше на лавці.
– А якщо тобі подарунків не роблять, то тоді у тебе і радощів немає? – запитав Ромчик, скоса поглядаючи на Сергійка.
– Виходить, немає, – повчально сказала Марійка, – це означає, що ніхто тебе не любить, якщо тобі нічого не дарують.
І всі поглянули в бік Сергійка. Вони знали, що хлопчик живе з бабусею, і подарунки отримує нечасто, тобто майже зовсім не отримує.
Їм стало шкода свого друга.
Сергійко, мабуть, відчув, що його зараз почнуть жаліти, і весело підскочивши, сказав:
– А у мене теж радість. Мені вчора ліс подарував кошик грибів, уявляєте? Повний кошик грибів.
Всі з цікавістю дивились на Сергійка.
– Це не вважається подарунком, це ж ти сам їх збирав. А треба щоб просто подарував хтось, – сказала Марічка.
Сергійко задумався на хвилинку, а потім випалив:
– А вчора дощ був, ви ж пам’ятаєте? Ви ще всі додому розбіглися. А я в альтанці сидів, бабуся в магазин пішла. Так ось – дощ мені вчора таку величезну веселку подарував. Гарну різнокольорову, до самісінького неба веселку-радість.
Всі знову здивовано втупилися на Сергійка.
– А ще після дощу в калюжах рибки срібні плавали. Чесно, я сам бачив. Це все дощ, – з повагою до подарунків дощу, додав хлопчик. Хлопці із щирим захопленням дивилися на свого друга.
Ангел вийняв бланк звіту для свого керівництва і написав: “День перший. Зустрів маленького чарівника».
Потім задумався на хвилинку і додав:«А мене запевняли, що їх на Землі немає» …
Автор невідомий