Старенька дама, важко спираючись на паличку, повільно прогулювалася в парку. При цьому вона постійно оберталася і кидала погляд на свого кота, який щось обнюхував в купі опалого листя.
– Данхілл, що ж ти як помийний, їй Богу. Скільки разів говорила не лазити по смітниках. Іди сюди, – вона стукнула палицею.
Кіт, ніби відчув, що веде себе не гідно такої попутниці, покірно рушив до господині.
Дама опустилася на лавочку, і її рука звично заковзала по спинці представника котячої породи.
Раптом ніби нізвідки поруч з нею з’явилася жінка і теж присіла на протилежному кінці лавочки.
– Привіт, Марго, – м’яко сказала жінка, – Ну як у тебе? Це саме те, що ти хотіла від життя?
Вона кивнула на притихлого кота.
Дама підняла очі і уважно прищулилася:
– Боже мій, невже ти? А я вже і не сподівалася тебе побачити. І все така ж молода і красива. А це… це єдиний представник чоловічої статі, який залишається зі мною все моє життя, незважаючи на мій поганий характер.
– Ти забула, Марго, феї не старіють. Ми вічно молоді і красиві, але в той же час ми всім потрібні тільки для одного – для виконання бажання. Ну гаразд, ти, я сподіваюся, готова? Які твої бажання? Не забула, треба три. Виконую відразу, і переробляти не буду, навіть не дивлячись на наше з тобою давнє знайомство.
Дама на хвилинку задумалась.
– Ну, три так три. Сподіваюся, ти не жартуєш. Перше, хочу бути молодою. Набридло бачити своє зморшкувате обличчя. Друге, хочу бути здоровою, набридло ходити з палицею. І третє, перетвори мого кота в молодого чоловіка. Буде моїм чоловіком, кращого, мабуть, я не знайду.
Фея беззвучно змахнула різнобарвним віялом, і повітря навколо ніжно задзвеніло, легкий вітерець пробіг по верхівках дерев.
– Ось, приймай роботу.
Замість сивочолої дами на лавці сиділа красива дівчина і здивовано обмацувала свої руки. Поруч з нею сидів красивий брюнет та теж здивовано мружився на яскраве сонце.
– Марго, сподіваюся, все як ти хотіла?
– Так, – захоплено сказала дівчина.
Фея загадково посміхнулася:
– А пам’ятаєш, як ти його каструвала? – вона кивнула на красивого чоловіка, – напевно, навряд чи б ти це зробила, якби знала, що в майбутньому йому належить бути чиїмось чоловіком. А особливо твоїм…
І з цими словами фея зникла.
Ось така іронічна притча. А чи завжди нам вдається думати про наслідки наших вчинків Адже кіт – це так, алегорія, хоча і погодьтеся, дуже барвиста алегорія…
