Чоловік давав жебраку щомісяця 1000 фунтів. Так тривало рік і одного дня він дав жебраку лише 750 фунтів. Жебрак був вражений цим, але він сказав собі 750 фунтів краще, ніж нічого … і пішов. Ще через рік чоловік дав жебраку лише 500 фунтів. Здивувався і обурився жебрак і сказав: “Ти давав мені 1000 фунтів, потім сума зменшилася до 750, а зараз 500. Чому? Чи можу я дізнатися причину?”
Чоловік відповів: “Раніше всі мої діти були маленькими, та й я був багатий, тоді давав тобі 1000”. Потім донька виросла і вступила до університету, університетських витрат багато, тому стало 750. Зараз мій другий син навчається в університеті, витрати збільшились, тож я дав вам 500”.
Жебрак запитав його: “Скільки у вас дітей?”
Чоловік відповів: “Четверо”
Жебрак сказав: “Я турбуюся, що ти навчатимеш їх усіх за мій рахунок?!”
Іноді те добро, що ти робиш іншим, вважають своїм правом та зобов’язанням, а не щедрим вчинком з твого боку.
Як казав мій дідусь: “Роби тихо добрі справи, а завтра справи голосно скажуть про тебе”.
Нарешті скажу: Не засмучуйся, якщо люди не пам’ятають про тебе, крім того часу, коли їм щось потрібно. Але посміхайся, бо ти, як свічка, як тільки їхнє життя темніє – вони поспішають до тебе!
