Йшов дорогою хлопчина. Дивиться – копійка лежить: – Що ж, – подумав він, – і копійка – гроші!. – Взяв її та поклав у гаманець. І став далі думати:
– А що б я зробив, якби знайшов тисячу карбованців? – Купив би подарунки батьку з матір’ю! – Тільки подумав так, відчуває – гаманець начебто почав товстіти. Заглянув у нього, а там – тисяча карбованців.
– Дивна річ! – Здивувався хлопчина. – Була одна копійка, а тепер – тисяча карбованців! А що б я зробив, якби знайшов десять тисяч карбованців? Купив би корову і поїв би молоком своїх батьків!
Дивиться, а в нього вже десять тисяч карбованців!
– Чудеса! – Зрадів щасливчик. – А що, якби сто тисяч карбованців знайшов? Купив би будинок, взяв би собі за дружину хорошу дівчину і зажили б в новому будинку разом зі старими батьками!
Швидко розкрив гаманець, – і точно: лежать сто тисяч карбованців!
Раптом його взяли сумніви:
– Може, не забирати в новий дім батька з матір’ю? Раптом вони моїй дружині не сподобаються? Нехай в старому будинку живуть. І корову тримати клопітно, краще козу куплю. І подарунків багато не буду купувати, бо витрати великі…
І раптом відчуває, що гаманець став легким-прелегким! Злякався, розкрив його, глядь – а там всього одна копійка лежить, одна-однісінька…
МОРАЛЬ:
Ніколи не шкодуйте грошей на добрі справи – все повернеться сторицею!
Не шкодуйте грошей на БАТЬКІВ, бо не можливо виміряти грішми усе, що ВОНИ дали нам!
ВОНИ подарували нам ЖИТТЯ!
