З віком ми все частіше починаємо жартувати про те, що не можемо згадати, який вчора був день. А ось на минулий місяць озираємося зі здивованими очима, приголомшені тим, що пролетіло стільки часу.
Що відбувається з поняттям «час», коли ми дорослішаємо, і чому нам здається, що він біжить набагато швидше? Спробуємо розібратися з цим у статті.
Трохи матчастини
Час в нашій голові і на циферблаті годинника – це дві абсолютно різні речі. Ці потоки течуть з різною швидкістю. Хронологічний хід годинника, днів і років на годиннику і календарях – це стійке, вимірюване явище. Однак наше сприйняття часу постійно змінюється в залежності від того, чим ми займаємося, від нашого віку і навіть від того, скільки ми відпочиваємо.
Існують біохімічні дослідження, які показують, що викид дофаміну починає знижуватися після 20 років, – це створює враження того, що час йде швидше.
Це правда: вік дійсно має певний вплив на суб’єктивне сприйняття часу. Ефект був доведений експериментом Марка Віттмана і Сандри Ленхофф в 2005 році. В ході дослідження було опитано близько 500 осіб різного віку на предмет сприйняття часу і його швидкості.
Як показали результати, короткі періоди, наприклад тиждень, учасники сприймали однаково. Але тривалі періоди (місяці і роки) для людей старшого віку пролітають швидше.
Гіпотези, які вносять ясність
В процесі пошуку пояснень цього феномену було висунуто кілька гіпотез. Хаммонд пояснює, що час відчувається людьми по-різному: деякі здатні оцінювати його тут і зараз – перспективно, а інші – ретроспективно. У першому випадку ми рахуємо той час, в якому перебуваємо, а в другому – оцінюємо те, що в минулому.
Обидва варіанти сприйняття зазвичай знаходяться недалеко один від одного, але пізніше вони вже не можуть синхронізуватися. Нам починає здаватися, що дні йдуть із середньою швидкістю, а коли приходить усвідомлення, скільки пройшло часу насправді, то ми щиро дивуємося.
Цілком ймовірно, що причина криється в тому, що, коли ми стаємо старшими, життя приносить менше яскравих вражень і більше звичайної рутини. Наприклад, тиждень, який пройшов без пам’ятних моментів, займає в мозку менше місця, – так з’являється ілюзія «пролітання» часу. Ми завжди будемо відчувати різницю між досвідом, набутим протягом доби, і днями, які вже пройшли.
Молодість і враження
Коли ми молоді, все, що відбувається навколо, може здаватися нам унікальним і особливим. Тому діти, на відміну від дорослих, запам’ятовують більш конкретні образи, прив’язуючи час до яскравих спогадів та емоцій.
Самі переживання також можуть впливати на перебіг часу. Джеймс Бродвей і Бріттін Сандовал з Scientific American пояснюють, що нові переживання, на відміну від звичайних і повсякденних, залишаються в довготривалій пам’яті. Так що чим більше спогадів ти формуєш з певного відрізка часу, тим довшим він буде здаватися.
Тут все зрозуміло: поки ми ростемо, все, що ми переживаємо і дізнаємося, – нове і незвідане. У школі з’являються нові предмети, вдома дають нові обов’язки або привілеї. З когнітивної точки зору ми призначені для поглинання інформації.
Наше дитинство може тривати відносно недовго. Однак якщо враховувати всі яскраві емоції і переживання, які необхідно переробити, то період буде сприйматися ретроспективно, з’явиться відчуття тривалості.
Чи можна піти проти системи?
Розуміння описаного вище ефекту дає можливість піти проти системи – позбутися відчуття, що життя вислизає крізь пальці і роки мчаться повз тебе.
Уважно поспостерігайте, як ви проводите свій вільний час: чи не занадто часто просто «залипаєте» на YouTube? Дні наповнені рутиною, а не чимось новим? Якщо так, то саме час зробити своє життя «повільним». Проявляйте більше цікавості і активності, знайдіть собі хобі. Ставте цілі і працюйте над ними до тих пір, поки вони не будуть реалізовані.
Це може прозвучати дивно, але ми не зовсім бранці часу. Години і дні в календарі продовжать йти, а роки будуть летіти швидше. Зіграйте в гру зі своїм мозком: знайдіть спосіб бути уважним і активним. Тоді, озираючись на прожиті тижні і місяці, ви зрозумієте, що унікальних спогадів стало більше. Вони займуть більше місця у вашій пам’яті.