Шістдесятирічна жінка захворіла. У неї хліб скінчився. Хотіла попросити сусідку сходити в магазин, але передумала. Поїла суп без хліба. І нічого: організм не «лаявся». Проте головне в іншому: вона не просила.
Вона вже якось побувала у подібній ситуації. У неї молока не було, а з хати вийти не могла. Сусідка погодилася допомогти. І принесла молочко лише наступного дня. У неї не вийшло. А хвора жінка чекала і переживала. Але зрештою запросто без молока обійшлася.
Вона вважає, що не можна порушувати принципу своєї незалежності: ніколи ні в кого нічого не просити. Так легше і навіть, як не дивно, цікавіше жити.
Зрозуміла це ще у дитинстві, коли списала у подруги контрольну роботу. Все відкрилося, і вийшла неприємність.
Жінка почала виробляти цей принцип незалежності. Потрібно просити лише у крайньому випадку, коли не просити не можна.
Наприклад, не брати гроші у борг. Постаратися обійтись. Попросиш у друга – він дасть. А що він подумав? Не зізнається. Аж раптом це не сподобається, наприклад, його дружині. І в нього у внутрішньому світі залишиться незадоволення.
І у дорослих дітей теж не слід просити. Теж лише у крайньому випадку. Якщо вже дуже страшний напад. А так – полежати, встати і ту ж локшину зварити і поїсти з олією. Але не просити: спати будеш спокійно. Потім видужаєш – і все налагодиться. Краще не напружувати нікого.
Якщо свято настало, і тебе не покликали – син, донька, подруга, просто рідня – не варто напрошуватись. Посидь вдома. Тільки себе не шкодуй.
Це дуже важливо: тільки себе не шкодуй! З’явиться в голові ненормальна думка: дітей виростив, а по молоко сходити нікому – все. Це образа прийшла, вона позбавить останніх сил. Або: витратив усю пенсію, а дочка не спитає, чи є в тебе тато (чи мама) гроші? І пошкодуєш себе. Це знову образа. Вона зруйнує і здоров’я, і стосунки із дітьми.
Тобто, намагатися взагалі нічого не просити. А потім порадіти: дякую, Господи, що допоміг мені обійтися без прохань. І в мене все вийшло.
Не просити ані хліба, ані грошей, ані видовищ. Ні поради та ні привіту. Тоді прийде і порада, і привіт, і гроші, і хліб із видовищами.
Я теж це зазнав. Після прохання чомусь на душі кам’яно робиться. Неприємно, ніби кішка нагадила. Коли обійдешся, розбудиш у собі розум – отримаєш нагороду: спокійне сумління.
Автор: Георгій Жаркой
