Практично щохвилинно часу кожен з нас робить в житті той чи інший вибір, здійснює вчинок, проявляє свою волю, створюючи таким чином особисту історію. Однак, доля людини формується не тільки під впливом її особистого вибору, вона залежить також від впливу сім’ї та роду.
Сім’я і рід передає людині моральні принципи, поведінкові шаблони, стратегії виживання, вибір професії, а також борги, невирішені конфлікти, таємниці, хвороби, ірраціональні страхи і передчасні смерті. Таким чином, за родом передається інформація про будь-які драматичні події, що сталися в житті як одного з членів сім’ї, так і всієї сім’ї в цілому. Це може бути навіть інформація про події історичного масштабу: війни, катастрофи, пережите насильство, репресії, геноцид.
Така передача називається трансгенераційною і походить безпосередньо від несвідомого предків до несвідомого нащадків за допомогою морфогенетичного поля. Л.Шелдрейк вважав, що образами морфогенетичного поля може стати що завгодно: інформація, почуття, модель поведінки. Більше того, подібні поля існують не тільки у людей, але і у тварин, рослин і навіть кристалів. Також, разом з інформацією від предків до нащадків переходить і посттравматичний синдром, який виник в результаті цих подій: «на нащадка впливає те, що для батька означало рану» (М.Терек, Н.Абрахам). Можна сказати, що трансгенераційна передача і є втіленням поняття сімейна (родова) карма.
Хто ж відноситься до членів сім’ї (роду)? За Б.Хеллінгером це:
- діти, в т.ч. усиновлені або померлі;
- батьки, їх брати і сестри, в т.ч. зведені або позашлюбні;
- дідусі і бабусі, іноді до 5-7 коліна;
- не родичі або інтегровані в систему (ті, хто поступився своїм місцем: наприклад, колишні шлюбні або позашлюбні партнери батьків, бабусь і дідусів або чия участь принесла матеріальну користь членам роду: няньки, годувальниці, опікуни, люди, що допомагали матеріально і так далі, а також жертви насильства і вбивств, скоєних членами сім’ї).
Чому відбувається трансгенераційна передача?
Наприклад, за радянських часів історія сім’ї часто прикрашались з одного боку, а з іншого боку, замовчувалися певні непривабливі факти, а разом з ними сором і страхи арештів, погромів, закритих автомобілів для перевезення полонених, заслань та таборів, інших соціальних образ і несправедливостей. Іншими словами, якщо предками приховується якась важлива, часом неприємна або шокуюча інформація, то вона обов’язково знаходить свого адресата і ним буде хтось із нащадків. Ф.Дольто вважає, що «все, що замовчується в першому поколінні, друге носить в своєму тілі».
Таким чином, в історії багатьох сімей зберігаються і передаються у спадок «скелети в шафі» та інші «примари». Важливо зрозуміти, що поки цей архаїчний порядок залишається неусвідомленим, він зберігає свою силу.
Ще однією причиною трансгенераціонної передачі є прагнення у членів сім’ї і роду до компенсації надбань і втрат, а простіше кажучи – до відновлення справедливості через родову совість.
«Це означає, що придбане за чужий рахунок оплачується власними втратами і це – компенсація». Б.Хеллінгер.
Коли мова йде про злочинців або людей, що служили катами за часів нацистської Німеччини або в НКВС радянських часів, то за свої злодіяння розплачуються (як правило) не вони самі, а їхні нащадки. Діти, онуки, і навіть правнуки злочинців мають дуже велику схильність до самогубства. Таким чином, сімейна система відновлює справедливість щодо відношення до потерпілих.
Чи можливо скасувати закон трансгенераційної передачі і чи потрібно це?
Тут необхідно враховувати два моменти. По-перше, кожна людина протягом життя повинна розібратися зі «скелетами» та «привидами», які вона отримує у спадок, а для цього необхідно знати і поважати історію свого роду, якою б вона не була.
Основою для дослідження інформації, отриманої від предків, може стати побудова генеалогічного (родового) дерева, а також проведення систематизації сімейної системи. Метод сімейної систематизації може бути як груповим, так і індивідуальним і показує, наскільки ми вплетені в долі інших людей, про що іноді й не підозрюємо. По-друге, потрібно розплатитися з боргами своїх предків (якщо вони були), але не по-поганому, через самопокарання, а по-доброму, через встановлення порядку, сполученого з любов’ю. Це означає, що необхідно зробити такі дії, які будуть цілющими для всіх учасників сімейної системи і допоможуть усунути “кармічний” вплив родової совісті.
Які це можуть бути дії? Наприклад, рано померлим (або жертвам) не потрібне від нас спокутування в буквальному сенсі, їм потрібні визнання та повага. Уклін – це вираз поваги. Також в знак визнання і поваги померлих, несправедливо скривджених або забутих можна зробити щось хороше на матеріальному рівні (наприклад, участь у благодійності і т. д.).
Родова совість ніколи не спить і є більш давньою, а тому і пріоритетною «інстанцією».Вона виникла ще до того, як людина змогла виділитися з роду як особистість, щоб йти в житті своїм шляхом. Родова совість є тією найвищою інституцією, що оберігає цілісність роду (родів), а тому є оберегом і для всього суспільства. Потрібно пам’ятати і шанувати предків. Кожній людині, котра зараз живе на світі, варто замислитися про те, що вона отримала як подарунок від своєї сім’ї і роду і що вона передасть своїм нащадкам, щоб цей дар не став “фатальним”.
