До глибини душі вразила історія чоловіка, який купив на ринку туфлі.
Він хотів тут же перевзутися, але дружина стала в позу: «Мовляв, не дури. Одягнеш на недільну службу». Старий страшенно образився, а дружина з жаром доводила, що є повсякденний одяг, а є ошатний.
Повернулися додому і, поки розігрівався наваристий хаш, він приліг відпочити і помер. .
..З самого ранку ми чекаємо вечора. Увечері – новий ранок. Ми залишаємо на потім ошатні скатертини, теплі слова, думки і мрії. Ось підростуть діти, настане літо, вечір п’ятниці, Великдень… Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки. Очікуємо слушної нагоди, відповідного моменту. Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя – це те, що відбувається виключно зараз.
Ірина Говоруха