Якось Господь покликав до себе в кабінет Ангела, відповідального за амурні справи:
— На землі бродить один юнак. Він постійно відволікає мене від важливих справ своїми проханнями. Мені потрібна твоя допомога, тільки ти з цим завданням упораєшся!
— Звичайно! Зроблю все, що в моїх силах! Диктуйте адресу, виконаю швидко та якісно, – з усмішкою відповів Ангел.
Хлопець сидів перед телевізором і бурмотів собі під носа:
— Господи, якщо ти існуєш, пошли мені кохання. Самотність мені набридла, я більше не можу так жити. Чому ти так до мене ставишся? Адже я не грішник, я добра і чуйна людина.
Ангел почав наводити довідки про дівчину, яка була призначена долею. Все було гаразд – вона була жива, здорова, вільна. Сиділа і чекала свого принца, нічого не роблячи. Він вирішив організувати побачення.
Купив два квитки та кинув їм під ноги. Зрадів Ангел і пішов відпочивати. Він був упевнений, що молоді люди вирушать на прем’єру, зустрінуться там поглядами та покохають одне одного. Знайомство їм забезпечене, думав він.
Віктор якраз чекав на автобус, і раптом до нього підлетів квиток. Він озирнувся і почав читати, на який фільм. Він давно мріяв подивитися його, але відмовлятися від роботи в цей час не мав наміру. Хлопець поклав квиток на лаву, сів у транспорт та поїхав.
Дівчина побачила білет біля під’їзду. Вона почала питати перехожих, раптом хтось втратив його. Люди дивилися на неї зі здивованим виразом обличчя. Красуня була готова і сама піти на сеанс, але ж нудно, там усі з парами будуть. Кинула його та побігла до офісу.
Ангел розплакався від розпачу. Йому здавалося, що він вигадав чудовий план, але довелося йти на крайні заходи. Вирішив підлаштувати все так, щоб дівчина сама прийшла до свого нареченого.
Надя вирушила до швачки. Вона довго тинялася вулицями, адже цей район їй був незнайомий. Дівчина заплуталася так, що потрапила до квартири Віктора.
У цей момент він якраз сидів у вітальні і вкотре випрошував у Бога другу половинку. Коли він відчинив двері, його серце стиснулося – Надія була чудова.
— Ви помилилися, мабуть? – спитав він.
— Я шукаю швачку, Олену Йосипівну, — пробурмотіла Надя. Вона одразу почервоніла, адже Віктор їй сподобався ткж.
— Тут така не живе! – відповів Віктор і зачинив двері перед її носом.
Ангел знову заплакав, бо таких дурнів він давно не бачив. Тоді він стояв під дверима і почув чергову молитву.
Він повернувся на небо і мовчки зайшов до Господа.
— Вони вже разом? – радісно спитав Господь.
— Ні! Я вже не знаю, що робити.
— Нехай буде самотнім?
— Я безсилий у цьому випадку. Може, зіткнемо їх чолами років через десять?
— Люди вічно просять мене послати їм дружину чи чоловіка. Я намагаюся їм допомогти сам, лише у тяжких випадках звертаюся до Ангелів. Люди не хочуть навіть із дому виходити, де ж вони тоді зустрінуть кохання? Вони сидять на дивані і чекають на диво.
