Біль пройде, коли ви виплачете сльози, так вважали раніше. Виготовляли такі спеціальні флакончики-слізниці для збору сліз; ще в Стародавньому Римі вони були. Коли людина плакала від смутку і горя, треба було сльози збирати у флакончик. Коли флакончик наповниться сльозами – треба ці сльози вилити на могилу померлого або принести в дар богам. І боги пошлють розраду втомленому серцю. Скінчиться біль, прийде полегшення.
У вікторіанській Англії слізниці носили на шиї, як медальйон. Потечуть сльози – треба їх зібрати і флакончик закрити кришечкою. Через рік треба кришечку зняти і дати сльозам випаруватися. Разом з ними випарується і горе. Тільки пам’ять залишиться в душі про кохану людину…
Мудрий це винахід – слізниця. Людині в печалі треба поплакати. Виплакати горе. Але при цьому збирання сліз не давало зануритися в безпросвітний відчай. Коли шийкою флакончика збираєш сльози, це трохи відволікає і заспокоює. І плач не переходить в несамовиті ридання. Обсяг слізниць теж натякав і вказував, скільки треба виплакати сліз, яка «норма»…
За рік це заняття ставало звичним ритуалом. А ритуали підтримують і втішають, зміцнюють психологічний захист. Людина проживала своє горе і свою печаль, збираючи сльози. І їй потім ставало легше. Вона виплакала своє горе, зібрала сльози, а потім вони зникли. Це завершився важкий період. Почалося нове життя.
А на пам’ять залишався витончений маленький флакон. Його зберігали як дорогоцінну прикрасу. Горе перетворювалося в спогад. Може, тому і депресій не було? Був траур, були сльози печалі, а потім приходило полегшення.
Зараз людині не дають поплакати. Посумувати. Хочуть, щоб вона скоріше стала позитивно мислити і усміхатися; взяла себе в руки і включилася в спілкування, немов нічого не сталося. І сама людина стала вважати печаль чимось ненормальним, якоюсь хворобою, від якої треба скоріше вилікуватися і далі весело крокувати по просторах…
Іноді депресія – це невиплакані горе і хибний траур. Наказ негайно втішитися, усміхнутися і забути. Або прикинутися, що все забулось.
Але душа нічого не забуває. Ось для чого потрібні були ці флакончики-слізниці – в них виплакували горе. Іноді горе треба просто виплакати…
Автор: Ганна Кір’янова
