Мабуть, кожному доводилося рятувати іншу людину, коли у тої з’явилися труднощі. Комусь потрібна матеріальна допомога, комусь моральна або фізична. Хтось залишився без даху над головою, хтось із розбитим серцем, а когось завалили боргами.
Однак ви простягнули руку допомоги і витягли людину з усіх негараздів. Саме вам довелося бути поруч і підтримувати, коли усі решта відвернулися. Та слів вдячності ви так і не змогли почути. Як тільки все налагодилося, людина буквально забула про вас і ваше спілкування. Вона перестала відповідати на дзвінки чи погоджуватися на зустрічі. Комусь навіть вистачає наглості пройти повз вас на вулиці і не привітатися, нібито не помітили. Ви не можете зрозуміти, в чому річ. Адже ви допомогли людині, а вона відплатила вам зовсім іншою монетою.
Відповідь простіша, ніж здається. Ви були своєрідними ліками проти болю, які допомогли болючим ранам затягнутися. Однак як тільки пацієнт одужав, то вирішив, що медикаменти йому більше не потрібні. По-перше, він здоровий, а по-друге, вони нагадують йому про період страждань і принижень. Саме тому людина перестає спілкуватися зі своїм рятівником, якого більше не потребує.
Тож причини є дві: відсутність користі та навіювання тих спогадів, які занижують самооцінку. Людина асоціює з вами неприємні і важкі життєві моменти. Пацієнт після лікування з психіатром буде оминати його десятою дорогою, а про банальне “привіт” можна забути.
Люди з низькими моральними принципами звикли використовувати інших і отримувати те, що їм необхідно. Принаймні стає очевидно, чому вона припинила з вами спілкуватися, чому опинилася в скрутному становищі і чому ніхто, окрім вас, не хотів їй допомогти. Ви також більше не клюнете на їх вудочку. Такі люди ще отримають по заслугах, тому не варто хвилюватися через втрату ваших взаємовідносин…
