Вік швидкісних технологій подарував нам дивовижну можливість – спілкуватися з будь-ким у будь-який час доби. Переписуватись, обмінюватися голосовими повідомленнями.
Як раніше було? Щороку прийде лист або листівка. Або фото в конверті – ось радість! Кореспонденцію дбайливо зберігали у спеціальній коробці. Іноді перечитували, переглядали.
Тепер листи доходять за лічені секунди, і навіть не листи, а рядки, слова, смайлики. Подруга якось проводила он-лайн трансляцію своїх походів будівельними магазинами, я допомагала їй вибирати шпалери.
Але чи такий хороший цей постійний контакт? Чи потрібно показувати знайомим своє життя? Чи потрібно заглиблюватись у їхні історії? Навіщо стільки участі у їхніх повсякденних справах?
Людина сама по собі – істота цікава, вона знайде спосіб “підглядати” за життям інших. Багато людей, а жінки особливо відчувають радість від можливості говорити і бути почутими. Якийсь гормон у цей момент виділяється.
Розповідаючи про свої успіхи, ми піднімаємося в чужих очах. Нам заздрять. Так ми тішимо своє его.
Віртуальна реальність – це світ, у якому можна “зліпити” собі новий образ. Про щось промовчати, а щось прикрасити. Нехай знають, що ви не ликом шиті! Нехай плачуть ті, хто вас колись посмів образити.
Словом, людина має безліч очевидних (і не дуже) причин перебувати в постійній комунікації з іншими.
Одна моя знайома встановила програму, яка стежила за тим, скільки часу вона проводить в інтернеті. Додаток показав 18 годин із 24.
“Як це можливо?” – запитує вона мене. Цифри жахають. Це не життя зовсім, а матриця. Цифрові коди, аватарки, символи, сигнали, короткі гудки… Час, який ми крадемо у сну, у хороших книг, у вистав, у спорту, у хобі, прибирання та приготування корисних страв.
Про що говорити з людьми?
З віком приходить розуміння – набути міцних, дружніх відносин практично неможливо з жодною людиною.
Розповідаєш про свої досягнення – заздрять, досвід – висміюють, на критику ображаються, поради ігнорують, мрії – знецінюють, таємниці не зберігають, ідеї надають.
Про що говорити? Про погоду?
Римський філософ Сенека говорив:
“Набагато важливіше те, що ти думаєш про себе, ніж те, що інші думають про тебе”.
Такий рівень мислення мають небагато людей. Багатьом важливо справляти враження на інших, і дуже важливий зворотний зв’язок. Але саме думка про них з боку часто не вирощує самооцінку, а топче її.
Конфуцій дійшов висновку:
Ніколи не розповідайте про себе ні хорошого, ні поганого. У першому випадку вам не повірять, а в другому – прикрасять.
