Якщо вам доведеться розлучатися з чоловіком, який вас не гідний, не треба через це страждати. Адже люди, які не вміють цінувати вас, не заслуговують ні хвилини вашого дорогоцінного часу.
Не бійтеся втрачати тих, хто дивиться на вас і не бачить, хто слухає, але не чує, хто не відчуває себе щасливим від того, що ви поруч.
Відпустіть тих, хто змушує вас відчути в собі порожнечу. Адже ви народжені для того, щоб навпаки відчувати повноту у всіх проявах життя, бути повноцінною особистістю, з почуттям власної гідності і рішучості.
Кожна людина на певному етапі свого шляху це відчуває. Можливо, вам вже довелося досвідчити щось схоже у стосунках з партнером, другом або що важливіше, на рівні сім’ї, з близькими родичами.
Почуття, що тебе не цінують дорогі для тебе люди (з найближчого оточення) – це одна з найбільш руйнівних емоційних проблем, які тільки існують.
Це буває і в стосунках діти-батьки, і в любовних стосунках, коли один з партнерів відчуває себе самотнім, коли ним нехтують і «вогник» в його очах поступово згасає.
Кожна людина відчуває потребу в тому, щоб її цінували, на неї звертали увагу і підживлювали увагою і любов’ю.
Якщо ж у відповідь на цю потребу ми отримуємо порожнечу і поверхневе ставлення до своїх переживань, страждає наша самооцінка, ми починаємо втрачати себе.
Реагувати на подібні ситуації буває дуже непросто. І цьому є вельми логічне пояснення: люди намагаються закривати на це очі й не визнають очевидного (як правило, жодна зі сторін).
Але сьогодні ми пропонуємо вам більш детально розібратися в цій проблемі, щоб відкоригувати цю руйнівну динаміку, що відбувається у багатьох стосунках.
Коли поруч, але не разом — коли удвох і все одно самотні
Людина так влаштована, що їй необхідно встановлювати зв’язки зі схожими до себе особами. Сім’я, друзі, партнери в житті… це першорядна опора для нашого гарного самопочуття. Всім нам необхідно відчувати «причетність» і «єдність».
Так ми живемо і розвиваємося, вчимося і ростемо над собою, будуємо дружні стосунки, які потім, на жаль, виявляються зовсім не такими, які збагачують, а рано чи пізно вибираємо людину для більш тісного зв’язку, того, з ким створюємо сім’ю.
- Ми не можемо бути «острівцями самотності», ми живемо в соціумі і ми потребуємо любові (як в тому, щоб її дарувати, так і в тому, щоб її отримувати).
Але не всі розуміють любов однаково. Багато з нас просто не вміють дбати про когось ще, не усвідомлюють, що будь-які стосунки — це взаємна «гра».
Через це іноді ми можемо відчувати ось що:
- Наші слова і думки не цінуються.
- Впевненість в тому, що інша людина (партнер, друг, мама, сестра, брат…) не відчувають щирого інтересу до того, що з нами відбувається, як ми себе відчуваємо, що думаємо і відчуваємо.
І коли так відбувається, що людина ніби й поруч, але все одно нас не бачить, ми починаємо відчувати себе настільки безпорадними, пригнобленими та незначними, що просто не знаємо, що робити далі. І потрібно обов’язково мати ресурси, щоб з цим впоратися.
Іноді самотність «за вибором» краща, ніж очевидна самотність
Важливо розрізняти ці види самотності.
Перше — це наш особистий вибір. Всім нам доводиться вибирати свій власний життєвий шлях, починати свою справу. Це стосується тільки нас і нікого більше.
- Такий акт мужності можуть дозволити собі, звичайно, не всі. Адже він передбачає певні ризики. Але якщо ми вибираємо самотність самі, то відчуваємо себе при цьому добре. Ми відчуваємо, що ситуація під контролем.
- Коли поруч з нами знаходяться інші люди, але при цьому залишають у нас в душі лише порожнечу після себе, коли ми розуміємо, що неважливі для них і вже тим більше не потрібні, важливо зуміти прийняти непросте рішення.
Самотність, яку інші люди проектують на нас своїм зневажливим ставленням і емоційною бідністю, є найбільш деструктивним явищем для особистості, це безсумнівно.
Важлива своєчасна реакція на це, щоб самооцінка і почуття власної гідності не постраждали.
Пам’ятайте, що усвідомлена самотність, та, що «за вибором», буде завжди краще компанії того, хто нас не цінує.
Любов, яку ми заслуговуємо
Це очевидна реальність і кожному з нас хоча б раз такі думки приходили в голову. Нам здається, що саме на «таку» любов ми заслуговуємо.
Такі фрази можна почути досить часто:
- «Так, у нього є свої «таргани» в голові, але я не можу без нього».
- «Так, буває важко, але вже краще відоме зло, ніж невідоме добро».
- «Мені добре з ним, я просто не уявляю, як буду жити сама».
Тобто поступово, іноді навіть не усвідомлюючи цього, люди миряться з такою долею і таким типом стосунків, тому що починають думати, що на більше їм сподіватися не варто, що вони повинні покірно прийняти те, що дало їм життя.
Але це помилка. Ніхто не заслуговує на те, щоб його недооцінювали. Кожен має право розраховувати на приватне повноцінне щастя, на справжнє життя і це ніяк не пов’язане з наявністю постійного партнера.
Таким чином, спочатку потрібно навчитися бути самодостатньою людиною, тим, ким ми заслуговуємо бути.
Не бійтеся втрачати тих, хто вас не цінує
Насправді все дуже просто: не бійтеся і не сумнівайтеся в своєму рішенні, відпустіть. Попрощайтеся з тими, хто не дозволяє вам почуватися добре, хто не любить вас так, як ви того заслуговуєте, хто не розуміє, як йому пощастило в житті, що ви знаходитеся поруч.
- Не погоджуйтеся на менше, ніж те, на що ви заслуговуєте. Нікому не робіть знижок. Дбайте про свою самооцінку і своє емоційне благополуччя, не дозволяйте іншим зневажати ваше почуття власної гідності.
Зрештою, життя занадто коротке, щоб витрачати його на недостойних людей. І пам’ятайте, всі ми заслуговуємо спокою, благополуччя та особистого задоволення.
